Тетяна двічі покидала власний дім через вторгнення росії. Спершу її родина виїхала з Маріуполя на початку 2015 року. Тоді новим домом для них стала Харківщина.
Та вже у квітні 2022 року, через новий повномасштабний наступ росії, родина евакуювалася з Харкова до Львова.
У Тетяни – п’ятеро дітей. Троє вже дорослі, дівчинка та хлопчик, яким 13 та 14 років, а також двоє онуків, віком 4 і 5 років.
«Ракети літали попри дім. Було ще терпимо. Біля нас є місто Лозова, а ще Ізюм. Ми ховалися, потім вирішили виїхати. На вокзалі ми потрапили під ракетний обстріл. Нам пощастило, бо ми стояли зліва, а ракети впали справа, вокзал прийняв удар. Ми їхали 48 годин», – пригадує Тетяна.
Зі Львова родина поїхала до Польщі. Ще пізніше повернулися та жили у модульному містечку. Нині Тетяна, її неповнолітні діти та старша донька зі своїми двома дітьми живуть у прихистку в Грибовичах. Туди переселилися у грудні 2022 року. Тут, каже Тетяна, кращі умови та менше людей.
«У Грибовичах нас добре прийняли, коли ми тільки заселилися сюди, люди приносили нам овочі, продукти та закрутки. Я вдячна їм. Також мої діти ходять тут у школу, а онуки – в дитячий садок», – каже Тетяна.
Зараз родина намагається будувати своє життя в умовах, які склалися. Тетяна каже, що мріє повернутися до своєї роботи та до рідного міста, та тільки тоді, коли Україна переможе, а місто буде вільним.