«Чоловік без свідомості», – зателефонували на 103 перелякані працівники одного із шиномонтажу міста Червонограда.
Туди ж миттєво вирушила карета “швидкої” станції «Червоноград» Львівський Обласний Центр Екстреної Медичної Допомоги та Медицини Катастроф.
Про подію повідомили у Львівському Обласному Центрі Екстреної Медичної Допомоги та Медицини Катастроф
«Під’їжджаємо за вказаною адресою, а нас уже чекають працівники, щоб провести, – розповідає лікар з медицини невідкладних станів Марія Гайдюк. – Мерщій побігли. Біля приміщення стоїть велика біла машина, а поруч – чоловік лежить. Працівники повідомляють, що приїхав чоловік до них, вийшов з машини, і вмить його скосило, впав й почав хрипіти».
«На подразники чоловік не реагує, зіниці розширені, немає пульсу й дихання. Ми діагностували клінічну смерть, – продовжує далі лікарка. – Зразу розпочали серцево-легеневу реанімацію, непрямий масаж серця, підключили апарат ШВЛ.
За лічені хвилини водій Ігор Левицький приніс з автомобіля дефібрилятор». Зробивши оцінку ритму, медики побачили фібриляцію шлуночків.
«Тричі ми з фельдшером Наталією Куць проводили дефібриляцію, вводили адреналін, і після третьої дефібриляції врешті з’явився пульс і відновилося дихання! Ми переміряли тиск – близько 60*0, підключили дофамін, зняли кардіограму; хворого помістили в машину швидкої й виїхали на госпіталізацію.
Дорогою телефонували в приймальне відділення, щоб нас вже чекали. В дорозі не переставали моніторити стан пацієнта. Влетіли на естакаду в приймальному, тут же показали черговому лікарю (вона, до слова виявилась кардіологом), що хоч пацієнт без свідомості, але дихання, самостійне, пульс є, і вона нам дозволила транспортувати хворого зразу в реанімаційне відділення. В ту ж секунду пацієнтом заопікувались лікарі реанімації. Заінтубували, ввели в стан медикаментозного сну», – розповідає Марія Гайдюк.
«Вчора його бачила, – продовжує лікарка, – пацієнта уже перевели з реанімації у кардіологічне відділення. Так приємно знати, що він у свідомості, в стабільному стані! Розмовляла з ним, каже, нічогісінько не пам’ятає. Мовляв, хотів їхати на шиномонтаж – і тут бац! Лікарняна палата. Нас не пам’ятає, все, що з ним відбувалося теж з пам’яті стерто. Каже тільки, що болить грудна клітка, коли рухається. То результат нашої реанімації (усміхається, – авт.)».
«Чоловіка чекає тривалий період відновлення, але сам факт, що пацієнт залишився живий, мене дуже тішить», – резюмує Марія Гайдюк і бажає йому швидкого одужання і здоров’я. А ще щиро дякує всім, без кого результат міг бути не таким щасливим: небайдужим громадянам, диспетчерам 103, колегам у лікарні та водіям, які поступаються дорогою «швидкій».
Ми ж дякуємо нашим працівникам за їх працю і неймовірно пишаємося кожним із вас!