На 87-у році життя помер відомий український політик та дисидент Степан Хмара (народився 12 жовтня 1937 року).
Степан Ількович був політв’язнем радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань. Герой України. Кавалер ордена Свободи та князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Про це у Фейсбук повідомила його дружина Роксолана :
Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все.
Ми всі робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя!
Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними.
Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї. І Україна підніметься з попелу, вона Воскресне! Я знаю…
Степан Ількович Хмара народився у селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області. Зростав у родині хліборобів у повоєнні роки, на які припав голод 1946–1947 років і боротьба УПА.
Батьки Степана були вірянами: тато співав у церковному хорі, а мама, хоч і не мала шкільної освіти, та могла напам’ять цитувати Святе Письмо й навіть дискутувати зі священниками.
За словами Хмари, у них був “дуже амбітний рід”: дід Степана за правління Австро-Угорщини був сільським війтом і збудував церкву.
“Батьки дали мені хорошу генетику й виховали загострене відчуття справедливості”, —розповідав Степан Хмара.
Відомо, що напередодні Степан Хмара потрапив у лікарню (14 лютого). Родина потребувала фінансової підтримки на хіміотерапію.
У соцмережах вже пишуть відгуки про Степана Ільковича.
Олесь Доній згадав про його підтримку “Революції на граніті” у 90-их :
Ількович-гордість України, і наша гордість. Завжди був вдячний і буду вдячний йому за те, що повністю підтримав нас під час “Студентської революції на граніті” в жовтні 1990-го року.
Формально нас підтримували всі тодішні опозиціонери з Народної Ради і Народного руху, та тільки їхня підтримка не поширювалася на головну нашу вимогу-“Перевибори Верховної Ради на багатопартійній основі”, і лише Ількович зорганізував групу таких же затятих як він(12 чоловік), привів їх до нас в табір, і вони голодували на рівних зі студентами.
Якби опозиція і Україна до нас тоді до дослухалися і провели перевибори Верховної Ради, то ми б у 1991-му усунули комуністичну номенклатуру від влади, і Україна вслід за всією Центральною Європою вже б давно була і в НАТО і в ЄС, і ,значить, фашистська росія на нас би не напала. Ількович це відчував.
І як борець(вічний борець!) відстоював. Тобто випереджав і час, і своїх колег по опозиції(включно з колишніми дисидентами-політв’язнями).
Згадаємо крилату цитату Степана Хмари: «Ключ до розпаду Російської імперії, яка називається Російська Федерація, лежить в Україні. Це, мабуть, наша історична місія.»