Листи до редакції

Нам тілько плакать, плакать, плакать…

Затягуйте, любі співвітчизники, тугіше свої паски, та чекайте 10 літ на поліпшення свого життя. А куди поділося те «поліпшення вже сьогодні»? А чому в цей час можновладці розперезали свої і подвоїли прибутки? Їм – сприяння влади, нам, простолюдинам, – галопуючі ціни на продукти, комунальні послуги, транспорт тощо…

І товчуть, товчуть уже багато років воду у ступі. У чорному словесному проваллі, повчаючи і навчаючи, крутять, мов циган сонцем, відображенням жебрачої дійсності, котра навколо нас, мовби ми сліпі і глухі. Кожен – на свій лад, спихаючи свою вину на інших. На всіх найвищих державних трибунах людці з народу і від народу патякають. Ні натяку на самозречення, ні на йоту самокритики – залізе на високу трибуну, чи в телеящик та й бубонить щось викривальне у бік свого підступного сусіда. Відтак знову сідає на тепле місце. Запудрить нам мізки – і сам, мабуть, не розуміє, чи було тут чітке пояснення, адже хитрить, не бажає відвертої правди. Упевнений: ми, лохи, проковтнем та ще й похвалимо його за вишукану красномовність. Однак не лише він, – усі можновладці добре розуміють, що геть відсутні законність, порядок, здоровий глузд в економіці, політиці, моралі. Проте вельми всім подобається гризтися між собою. Їм, як нині кажуть, до лампочки, що увесь світ з них сміється. Всезнаючі «народні» депутати на чолі з пристосуванцем Литвином, котрий «вельми потрібен Україні», розвалили Верховну Раду, добровільно взяли своєрідний статус департаменту Адміністрації Президента, аби не нести разом із президентом історичної та кримінальної відповідальності за зухвале пограбування народу і держави. При цьому з високої трибуни за наш же рахунок на увесь голос ще й нарікають, що процес пограбування йде надто повільно. Запроданці капіталів на Олімпі влади не соромляться, нехай і завуальовано, цинічно заявляти, що обстоюють не інтереси держави Україна, а свої власні. Отож, наші владоможці вельми добре вміють теліпати язиками, а не плідно працювати на користь народу і держави.

Як уже вище зазначав, високопосадовці закликають: мовляв, не поспішайте, затягуйте паски та сподівайтесь на краще. Ось і мільйонер, віцепрем’єр С. Тігіпко, лукаво заявляє: раніше призначені високі пенсії (4050 тисяч) зменшувати не можна, бо, мовляв, Конституція забороняє погіршувати життя. Дивовижно: хіба пан Тігіпко не читав статтю 49 Конституції, котра гласить: «Кожен має право на охорону здоров’я…У державних і комунальних  закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно». Тоді чому в лікарнях, поліклініках нам доводиться викладати величезні власні кошти? Виходить, простому люду можна погіршувати життя всупереч вимогам Конституції, а високопосадовцям – аж ніяк. У статті 53 Конституції мовиться: «Держава забезпечує доступність і безоплатність освіти».Чому ж доводиться платити батькам за освіту дітей?…

Це далеко не повний перелік пограбувань наших дірявих кишень державою. Пояснюють: дуже худий бюджет. Проте додали мільйони на утримання президента, ВР, судів, правоохоронних органів…Їм затягування пасків не передбачено. Було б бажання, а поповнювати бюджет, зрештою, можна і не за рахунок украй зубожілого народу. Скажімо, можна поповнити державну скарбницю мільярдами, ліквідувавши двовладдя. Адже обласні, районні адміністрації і обласні та районні ради дублюють одна одну. Народ обрав ради, тож нехай вони і владарюють.

І ще приклад марнотратства. ЗМІ повідомляють: у Каневі поряд з могилою Тараса Шевченка кипить робота з ранку до пізнього вечора. Тут зводять вертолітні майданчики для VIPперсон вартістю 87 мільйонів із держбюджету. Наші верховоди кинули під ноги багатим і поки що невідомим «VIPпаломникам» до Кобзаря, аби не бачили розбитих доріг, захирілий Канів. А неподалік цих майданчиків – ресторан, бар, готель…А чи не про наше страшне сьогодення ти, любий пророчеКобзарю, палко сказав у поемі «Кавказ»:

…Нам тілько плакать, плакать, плакать, і хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами. Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить…

Роман КРИКУН, пенсіонер, ветеран праці, дитина війни, м. Сокаль.

Голос Сокальщини на GoogleNews