У кінці травня – на початку червня нам з дружиною трапилася нагода у складі групи прочан-християн відвідати Святу землю – Ізраїль.
Пізно ввечері з аеропорту «Бориспіль» літаком «Боїнг-737» компанії «Аеросвіт» ми вилетіли в напрямку ТельАвіва. Політ тривав три години, на висоті 11500 метрів.
Тель-Авів зустрів нас теплою погодою. В аеропорт «Бен-Гуріон» прибули близько другої години ночі. Паспортний та митний контроль зайняв лічені хвилини. На вулиці нас чекав комфортабельний автобус, а також – гід Денис, виходець з Омська, і водій Ахмат, за національністю араб. Менше години тривав переїзд з Тель-Авіва у Вифлеєм, де нас поселили в тризірковому готелі.
Саме місто Вифлеєм розташоване на території Палестинської автономії на кордоні з Ізраїлем, від якого відмежоване високою бетонною стіною заввишки в 1012 метрів. У стіні облаштовано КПП, оснащене залізними воротами і цілодобовою охороною, озброєною автоматами радянського зразка.
При в’їзді в Ізраїль чи Палестину перевірка носить формальний характер. Ніхто паспортів не перевіряє, охоронці двічі проходили автобусом.
Групу прочан супроводжував священик отець Володимир, викладач Львівського католицького університету. Кожного дня він відправляв літургію, і це додавало нам сил подорожувати по Святій землі.
Першою святинею, яку ми відвідали, був храм Різдва Христового, що у Вифлеємі. Величезна споруда містить кілька прибудов, що належать різним конфесіям. Оглянули печеру, де народився Ісус Христос, над нею є престол і срібна зірка з 14 променями. Якщо на цю зірку покласти якийсь предмет, то він стає освяченим. До слова, це одне з двох таких чудодійних місць – тут, на Святій землі. На закінчення екскурсії отець Володимир запропонував заспівати українську колядку «У Вифлеємі весела новина». Усі з радістю заколядували. Збуджені і щасливі, ми повернулися в готель, де нас чекала смачна вечеря.
Наступного дня першою зупинкою було поле Пастушків. Тут, згідно з Писанням, ангел сповістив пастушкам про народження Ісуса Христа. На місці цієї події збудовано невеликий сучасний храм.
Далі наш шлях проліг до Єрусалиму. Єрусалим – столиця держави Ізраїль, тут містяться всі урядові установи. ТельАвів, що є діловою столицею Ізраїлю, збудований в кінці 40х років XX століття. Екскурсію розпочали з молитовного шляху Хресної дороги, – від Левових воріт у стіні, що оточує Старий Єрусалим. Довжина стіни більше 4 км, висота – 1213 м, товщина – 23 м. Від Левових воріт починалася Хресна дорога Ісуса Христа. Недалеко – печера, де народилася Матір Божа. Вузенькою вулицею, всуціль забудованою кам’яними будинками, ми дійшли до місця, де Понтій Пилат засудив Ісуса Христа до страти. Поступово просуваючись вперед, ми пройшли усі стації Хресної дороги, відмічені настінними малюнками і пронумеровані викарбуваними римськими числами.
Нарешті ми дійшли до храму Гробу Господнього. Це величезний храм, збудований в середні віки. З благоговінням піднялись на Голгофу – гору, де було розіп’ято Спасителя. До гробниці Ісуса Христа була невеличка черга. З трепетом і хвилюванням ми увійшли в печеру, де був похований Ісус Христос. При виході горів благодатний вогонь. Освятили хрестики, ікони та свічки на камені миропомазання, який є другим місцем, де усі речі стають освяченими.
Далі наш шлях пролягав на гору Сіон до могили царя Давида, кімнати Тайної вечері і храму Успіння Богородиці. На закінчення екскурсії відвідали Стіну Плачу – святиню іудеїв.
Наступний день – знову Єрусалим. Відвідали храм поховання Діви Марії. Біля підніжжя Оливкової гори розкинувся Гетсиманський сад. Вважають, що деякі оливи в саду ростуть ще з часів Ісуса Христа. Поступово піднялися на вершину Оливкової гори, до храму «Отче наш», на стінах якого мовами усіх держав світу написано молитву «Отче наш», в тому числі й українською.
Наступний маршрут – Іудейська пустеля та Мертве море. Дорогою відвідали найстаріше місто в світі, Єрихон, відпочили на узбережжі Мертвого моря. У це море, яке нижче рівня світового океану на 422 м, впадає єдина річка – Йордан. Вода у морі дуже солона, насичена різними солями та елементами майже усієї таблиці Менделєєва. Через високу концентрацію солей людина потонути в морі не може.
Наступного дня ми відвідали місце хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Усі прочани здійснили купіль в річці, з благословення отця Володимира. Далі наш маршрут пролягав у Тверію – місто на березі Галілейського моря. Це прісноводне озеро довжиною 24 км і шириною 13 км, у нього впадає і витікає річка Йордан, і воно служить основним джерелом прісної води для Ізраїлю. Відвідали кілька монастирів, де творив чудеса Ісус Христос.
Переночували в готелі – і вирушаємо в Назарет. По дорозі піднялись на гору Фавор, де побували у храмі Преображення Господнього. Біля підніжжя гори – долина Армагедон, вкрита полями, садами і прісноводними водоймищами. В Назареті відвідали храм Благовіщення, джерело Діви Марії і церкву архангела Михаїла. Того ж дня заїхали в Кану Галилейську – місто, де Ісус Христос перетворив воду у вино (перше чудо Ісуса Христа). На цьому місці збудовано величний храм, де християни мають змогу проводити обряд вінчання. Принагідно, отець Володимир здійснив обряд підтвердження шлюбу сімейних пар, які були в групі. Це остання святиня, яку ми відвідали на Святій Землі.
Далі наш шлях пролягав у місто Нетанію, яке розташоване на березі Середземного моря. Ввечері і наступного ранку ми з задоволенням купалися в теплих і дуже чистих водах цього моря.
Останній день перебування в Ізраїлі. Отець Володимир відслужив літургію у фойє готелю. Потім ми вирушаємо в аеропорт «ТельАвів», щоб щасливо повернутися на рідну землю.
Не залишилось поза нашою увагою прихильне і доброзичливе ставлення ізраїльтян до українців. Нас впізнавали за символікою і мовою. Цікавились нашим життям, часто у розмові переходили на українську мову.
Двічі в крамниці, для заохочення покупців, ми почули гімн України.
Варто відзначити високий професіоналізм гіда, який з любов’ю розповідав про християнські святині, подякувати туристичній фірмі «Нова Європа» та керівнику групи Лесі Богданівні Іванчук. Ця подорож залишить незгладимий слід у наших серцях.
Микола ПОЖАР,
Анастасія ПОЖАР.
Єрусалим – Белз.