У редакції газети побував народний депутат України Олег МУСІЙ, який розповів про роботу у Верховній Раді, висловив свою позицію щодо тих чи інших політичних подій, поділився враженнями після зустрічі з виборцями та відповів на запитання.
– Олеже Степановичу, Ви протягом двох тижнів зустрічалися з виборцями Сокальщини. З якими проблемами вони приходили до Вас?
– Цього разу випробував новий формат роботи з виборцями. Тиждень їздив по сільських радах, мені вдалося побувати у 15 селах, де зустрічався з жителями сіл. Селян цікавила загальна політична ситуація у державі, що відбувається у Верховній Раді, чому вона працює неефективно. Багато нарікань було саме на її роботу, діяльність депутатів, висловлювали занепокоєння підвищенням тарифів на газ, електроенергію, цікавились думкою з приводу шляхів виходу з економічної кризи, інвестиційних проектів для розвитку громади, торкалися багатьох наболілих питань.
Виборці висловлювали побажання, пропозиції щодо вдосконалення роботи Верховної Ради. Дехто цікавився соціальноекономічним розвитком Сокальщини, інші станом доріг… Щоразу після півторагодинної дискусії був індивідуальний прийом громадян, коли кожен міг звернутися до мене, як народного обранця, з особистим питанням. Як правило, це були скарги на ходіння людей по всіх інстанціях влади, неправильно встановлені межі населеного пункту та інше.
– Коли плануєте побувати у решта сільських радах, щоб зустрітися з виборцями?
– У мене є уже складений план. Наприкінці вересня на початку жовтня планую побувати у Скоморохах, Стенятині, Лучицях, Острові, Мурованому, Тудорковичах, Угнові… Все залежатиме від того, як працюватиме Верховна Рада.
– Протягом довгого часу Ви б'єте на сполох щодо горіння териконів, але вони, на жаль, димлять. Як виглядає ситуація сьогодні та чи робить щось влада, щоб вирішити цю проблему?
– Прем'єр-міністр Володимир Гройсман пообіцяв взяти це питання під свій особистий контроль. Під головуванням віцепрем'єра Зубка була створена робоча група, яка мала накреслити чіткий план дій. Коли повернуся, спробую зустрітися з профільними міністрами, які дотичні до теми гасіння териконів. Це міністри екології, енергетики, служби надзвичайних ситуацій, щоб вони розповіли мені про результат роботи створеної робочої групи, що вони вирішили. Сьогодні (26 липня авт.) був на териконі, подивився, бо не звик довіряти чиновникам.
Голова районної адміністрації Олег Пелих запевняв ще два місяці тому, що терикон буде погашено, але цього не сталося. Голова Львівської обласної адміністрації Олег Синютка також казав, що тут нема ніяких проблем. Але це не так. Місцева влада не хоче брати на себе відповідальність за те, що відбувається у районі та області. Це для мене нонсенс. Адже є уповноважені державою особи, які мають виконувати службові обов'язки. Вони розказують всіляки байки і дурять людей. У мене непорозуміння з чиновниками на місцях щодо їх діяльності. Я надіслав звернення у вищі інстанції, в тому числі й в Генеральну прокуратуру щодо відкриття кримінальних проваджень за невиконання своїх прямих службових обов'язків, в тому числі й щодо трьох міністрів. Це буде стимулом для цих чиновників виконувати належно свою роботу. Посилання на те, що це приватна компанія і за це ніхто не відповідає, виглядає просто смішно. Я був міністром, і прекрасно знаю, що міністр відповідає за все, в тому числі за приватні структури, які завдають шкоди екології чи спричиняють екологічну катастрофу в районі. Це прямий обов'язок всіх чиновників та адміністраторів. Я бачив, що терикон палає, не горить лише одна його третина. Дві третини тих, що горіли, продовжуть й далі горіти. Гасять виключно водою. Одна пожежна машина намагається загасити той терикон. Над ним стоїть їдкий дим та пара, яка, залежно від напряму вітру, йде на сусідній населений пункт. Цього дня вона йшла на Межиріччя, вчора у бік Соснівки.
Надійшло багато скарг від соснівчан, що їм дуже важко дихати. Бездіяльність триває вже 11 місяців і винні мають понести заслужене покарання, бо не виконали своїх обов'язків. Насправді для мене найбільшим жахом стала довідка від санепідемстанції, яку отримав на свій депутатський запит про те, що захворюваність дітей та дорослих у Червонограді, Соснівці та навколишніх селах збільшилася у 2,53 рази, особливо дихальних шляхів. Це реально екологічна катастрофа в цьому регіоні. Мої юристи мають підготувати документи, щоб зініціювати визнання території навколо цього терикону зоною екологічного лиха. Це для того, щоб місцеві мешканці могли отримати особливий статус та компенсацію. Якщо нічого не робити це просто знищувати людей.
– Скажіть декілька слів про приватизацію копалень нашого регіону. Кому це піде на користь, коли масово почнуть звільняти гірників?
– Це вигідно олігархам, які зараз правлять Україною. В їх числі Блок Петра Порошенка і "Народний фронт" вони однозначно висловились за те, що було озвучено 15 липня з трибуни Верховної Ради та з ложі Уряду у Верховній Раді. Міністр енергетики заявив про те, що збираються приватизувати вугільну промисловість України. Відтак з 35 шахт, які працюють зараз, має залишитись шість державних. Решта віддадуть у приватні руки. Вважаю це непрофесіоналізмом. Я категорично проти приватизації вугільної галузі, особливо тих копалень, які можуть бути ще прибутковими, зокрема на Західній Україні. Тут ми єдині зі всіма профспілками, які категорично проти приватизації і вважаю, що це олігархи хочуть за безцінь розграбувати залишки того, що залишилося в українського народу це надра. Ніхто не має права використовувати для набивання власних кишень те, що належить всьому народу. Якщо міністр не може призначити керівника і адміністратора державного підприємства, то він має піти у відставку, як нездара, який не може підібрати кадри. Тут у мене дуже жорстка і принципова позиція. Вважаю, що можливо варто повернутися до питання про інвестора, який на засадах державноприватного партнерства готовий буде взяти всі наші шахти і побудувати нафтопереробний завод. Приватизація шахт ЛьвівськоВолинського басейну принесе багато проблем. Адже 50 відсотків надходжень до бюджету Сокальського району і м. Червоноград це надходження від шахт. Що їм тоді робити? До того ж люди втратять роботу, а альтернативи для них немає. Я завжди буду проти приватизації копалень, бо олігархи хочуть за безцінь розпродати державні підприємтсва. Тут виникає запитання: кому вони служать державі чи приватній кишені?
– Ви пропонуєте внести зміни до закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Розкажіть, будь ласка, про нього.
– Це радше відновлення історичної справедливості та реабілітації тих, хто народився у зоні заслання і вислання, куди виселяли наших дідів та батьків, це відчутно у західному регіоні. Ініціаторами цього закону були організації Спілки політв'язнів та репресованих Кам'янеччини та Сокальщини. Вони звернулися до мене офіційно. Ми з ними спільно напрацьовували і вносили зміни до існуючого законопроекту. Їх підтримали понад 40 народних депутатів, в тому числі голова Верховної Ради Андрій Парубій, голова фракції блоку Петра Порошенка Ігор Гринів. Це дає надію, що він буде у вересні швидко проголосований. Ми надаємо статус реабілітованих, який вони мали отримати вже давно, відповідно до існуючого Указу Президента, тим людям, які народилися у зоні засланнявислання. Вважаю, що це більше моральна, ніж матеріальна реабілітація тих людей, які страждали так само, як їхні батьки у зонах вислання. Це буде свого роду декомунізація, яку проводить Верховна Рада, й відновлення історичної пам'яті та справедливості. Буде відновлено статус людей, які постраждали від комуни і комуністичного режиму. Є великий шанс, що ініціатива буде схвалена парламентом.
– Що, на Вашу думку, допоможе подолати корупцію в нашій державі?
– Вважаю, що риба гниє з голови. Корупція на верхніх щаблях влади буде процвітати. І коли ми бачимо, що деякі народні депутати складають свої повноваження, як пан Мартиненко, які звинувачені в корупції не тільки в Україні, але й в Чехії і Швейцарії, як і те, що є тричотири "смотрящих" у "Народному фронті", які заставляють депутатів цієї фракції голосувати так, як вони вважають за потрібне. Не секрет, такі "смотрящі" є і в Блоці Петра Порошенка, які розказують, що вони “донори” депутатів. По суті олігархи управляють парламентом. І це ганьба нашої Верховної Ради. Через що вважаю, що ця Верховна Рада себе вичерпала, вона не відображає думку людей, не робить нічого для громадян, тому має бути розпущена.
– Тож перевибори й справді можливі?
– Так. І чим скоріше це станеться, тим краще для України. З цією Верховною Радою і, особливо з таким її відвідуванням, як є зараз, це просто сором і жах. Кожна Верховна Рада має якісь свої нюанси, які запам'ятовуються в суспільстві. В минулій процвітало кнопкодавство, депутат голосував як на піаніно. Всі сміялися. Але там хоч частина їх ходила на роботу. А цей склад хронічно не ходить на засідання. Все ще є залишки кнопкодавства. Але це поодинокі випадки. Це ганьба.
– Тепер зрозуміло чому парламент ефективно не працює…
– Так. Нема кворуму. За півтора року я подав 80 законопроектів, з них прийняли лише вісім. Це лише 10 відсотків. Безумовно буду подавати їх далі. Але ефективність має бути набагато більша. Це вже проблема керівництва Верховної Ради і дотримання Регламенту, а більше складу парламенту. Сумнівно дуже, що ця Верховна Рада сама складе повноваження.
– Чому так думаєте?
– Ті політичні партії, які є в коаліції та складають більшість, на сьогодні не мають довіри у суспільстві. У "Народного фронту" 81 депутат, а довіра виборців до них складає один відсоток. У Блоку Петра Порошенка 142 депутати довіра 5 відсотків. Лише уявіть, що з довірою 6 відсотків є половина складу Верховної Ради. Розуміючи, що завтра ніхто з них не буде народним депутатом чи при владі, і не зможуть впливати ні на що, чи він проголосує, щоб його переобрали? Звісно, що очікувати від таких депутатів мудрості не варто. Саме тому вони й не ходять на роботу. Вони не є слугами народу, якими мали б бути, а лобіюють свої приватні інтереси. Тому для розпуску Верховної Ради мають бути серйозні підстави, які передбачені у Конституції. Розпустити парламент ще може Президент, але він не зацікавлений у цьому. Тих депутатів, які виступають за розпуск Верховної Ради, називають агентами Москви. Говорять, що вони з середини підривають ситуацію. І це ми чуємо від влади, яка скоріше всього працює на руку Москви.
– Що є бідою для України?
– В України сьогодні є дві біди війна, зовнішній ворог, і корупція це є той внутрішній ворог, з яким потрібно боротися з середини. Корупцію можна подолати мирним шляхом це частою зміною Верховної Ради. Якщо найближчим часом не відбудуться перевибори, а уряд й надалі вестиме таку ганебну політику й грабуватиме українців, ми дочекаємося до чергового українського повстання, яке буде набагато кривавіше, ніж Революція Гідності. Зброї у всіх повно, це є сумний наслідок війни на Сході. Такого спокійного Майдану вже не буде. Іноді здається, що влада живе ніби в іншому суспільстві. Українське суспільство терпляче, але коли його доведуть до ручки, тоді воно вибухне. І є великий шанс кровопролиття в середині України. Тому я за мирний шлях. Іншого немає: або повстанням, або мирно.
– Тож якою є наша влада?
– Вона є провласнекишенева. Керують державою олігархи. Режим Януковича не змінився, змінилися лише обличчя. А вся стара система і всі старі схеми практично залишилися. Правда є деякі зміни. Якщо б їх не відбулося до кінця 2014го року, ми були б уже в Росії. Всі пам'ятають, особливо на Західній Україні, коли прийшли перші "совєти", а потім другі, які тут були масові репресії. Скільки людей вбито. Це сотні тисяч осіб, мільйони були вивезені. Нас очікувало те саме. Через що й розпочалася війна на сході. Звичайно, прикро, коли гинуть молоді патріоти на війні. Проте вважаю, що кожен чоловік для того народжується, щоб захищати власну землю. Іноді навіть ціною власного життя. Це святий обов'язок кожного мужчини. Згадаймо масові вбиства на Майдані, коли за три години загинуло понад 40 Героїв Небесної Сотні. Хлопці, дивлячись на те, що вбивають їхніх побратимів, не втікали назад, а брали їхні щити і йшли вперед. Для мене це було і є дороговказом звитяжності української нації. Ми ніколи не станемо на коліна ні перед ким. Це підтверджують події на сході, де мужньо і героїчно воюють наші воїни. Позитивом є й те, що в Україні нарешті з'являється армія. Це величезний плюс і досягнення. Нині потрібно якомога швидше зробити все для того, щоб вступити в НАТО, отримати підтримку західних країн сучасним озброєнням, і тоді очистити нашу землю від московської нечесті. Вважаю, що було б набагато меншим злом, коли б загинула сотня наших солдат в Криму, а не так як зараз ми маємо тисячі і десятки тисяч загиблих на сході тільки через те, що ми не зустріли нашого ворога із зброєю в руках. Тому є ціна питання і відповідальність тих людей, які служать в армії і йдуть на військову службу. Так вона передбає ризик для життя. Але це робота.
(Продовження в наступних номерах.)