24 січня стало відомо про смерть Анатолія Войтюка – відомого львівського гітариста, який був частиною популярних вокально-інструментальних ансамблів «Бужани», «Закарпаття», «Рекрут» та легендарної «Ватри» Ігоря Білозіра.
Про це повідомили друзі Анатолія Войтюка та історик львівської естради Михайло Маслій :
Помер Анатолій Войтюк (23 квітня за паспортом (насправді — 29-го) 1958, м.Сокаль — 23 січня 2025, м.Винники) — музикант від Бога (ВІА «Бужани», «Закарпаття», «Рекрут», «Ватра» Ігоря Білозіра)… «Відлуння Чорнобиля далося взнаки. У мене була ракова пухлина, у нашого звукорежисера Зеновія Мельника — щось подібне з горлом…” Коли все скінчиться, ми будемо пам’ятати не тільки образи наших ворогів, а й мовчання наших друзів… Зарано йдеш, Анатолю, до Отця Небесного, мабуть, бракує Йому таких віртуозів-фірмачів у космічному оркестрі… Не дочекався нашої Перемоги над москворотими…
Прощання з музикантом відбудеться 25 січня о 12:00 у церкві Різдва святого Івана Хрестителя у місті Винники. Цю інформацію повідомили друзі Анатолія Войтюка та історик львівської естради Михайло Маслій.
Спогади про творчість і життя музиканта
Михайло Маслій зазначив, що Анатолій Войтюк став учасником «Ватри» у 1984 році, замінивши бас-гітариста Бориса Сорокіна.
Сам Анатолій згадував, як змінив своє ставлення до музики після приєднання до ансамблю:
«Був рокером, а тут – спокійна фолькмузика та ліричні пісні Ігоря, проте мені це відразу сподобалося. Окрім того, пощастило, що Білозір погодився взяти мою дружину в колектив костюмером. Коли ми сиділи з Білозіром за горнятком кави і обговорювали нюанси працевлаштування, допоміг позитивне рішення щодо моєї Валі прийняти Йосип Дмитрович. Рідкісний добряк і людина з величезним життєвим досвідом Ігоря Тато резюмував: «Це ж дуже добре, коли чоловік і дружина будуть разом».»
Особливо пам’ятними для Анатолія Войтюка стали події 1985 року, коли «Ватра» брала участь у фестивалі молоді та студентів у Москві, а також підготовка до першої закордонної поїздки в Угорщину.
Музикант розповідав:
«У Москві ми виступали на одній сцені з багатьма популярними колективами СРСР. Організатори наполягали, щоб ми співали на “общєпрінятом”, однак Ігор заявив: “Ми не будемо співати російською, бо я не знаю російської мови”. Правдами-неправдами, все ж одну пісню нам всучили, вона називалася “Фестиваль”. Не забуду, як ми грали футбол на турнірі з “Смерічкою” і “Світязем”. Під час гри чоловіки вживали нецензурну лайку, але Ігор залишався сам собою, вигукуючи: “Та бий, бий, куртка на ваті!”»
Внесок у культуру
Смерть Анатолія Войтюка – це непоправна втрата для української культури. Його талант, відданість музиці та внесок у розвиток естрадного мистецтва залишаються вагомою частиною історії української музики.