Марта всиновила дівчинку, від якої відмовились батьки ще у пологовому. Іринка була однією з близнят. Здорову сестричку сім’я забрала додому, а Іру, яка народилась із серйозною вадою серця, залишили в одній з лікарень столиці.
Зараз Іринці рік та 9 місяців, і жінка не уявляє, як могла жити без донечки усе своє життя.
«Саме перед повномасштабним вторгненням у мене були уродини, і я загадала єдине бажання – стати мамою. Планувала робити процедуру екстракорпорального запліднення, проте все змінив один телефонний дзвінок. Зателефонувала подруга зі словами, що у столиці в одному з пологових є маленька дівчинка з хворим серденьком, у якої немає нікого на цілому білому світі. У той момент у моєму серці наче щось тьохнуло», – розповідає пані Марта.
Почалась війна, Марта дуже переживала за дівчинку, з якою ще не була знайома, але доля якої її дуже хвилювала.
«Страх, паніка, відчай. Всі навколо в розпачі, а у мене всередині наче кішки шкребуть – як там малеча у Києві, чи є у неї ліки, чи нічого з нею не трапилось. Я обривала телефони лікарні, де дівчинка лежала. Мене по голосу впізнавав увесь медперсонал. Була знайома з крихіткою через фото, які мені надсилали соціальний працівник та медики», – каже жінка.
Марта вирішила зробити усе можливе, щоб дівчинку зі столиці перевезли до Львова. Безпека та здоров’я дитини стали для неї найважливішими у цілому світі.
Завантажити фото
«Іринку привезли у Львівську обласну дитячу клінічну лікарню «Охматдит». Там я вперше взяла її на руки і втонула в тих великих і блакитних оченятках. Вона була крихітною. Світ зупинився і навколо нас нічого не існувало. Тоді Іриночці було три місяці», – пригадує ці моменти Марта.
Охочих всиновити Іринку, зважаючи на проблеми з її здоров’ям, не було. Жінка розпочала процес оформлення документів, щоб забрати дівчинку додому та стати для неї мамою.
«Документи я зібрала швидко. Мені дуже допомогла та підтримала команда управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради. Місту і мені дуже пощастило з такою службою. Через тиждень донечка була вже вдома у своєму затишному ліжечку.
Ліжечко, візочок, іграшки – це все заповнило мою домівку настільки швидко, що я не могла зрозуміти, як раніше цього не було, як раніше я жила без доні. Так, у неї проблеми з серденьком – вони дуже серйозні. Іринці зробили одну операцію при народженні, коли їй було півроку, я з нею їздила у Київ на операцію, яка тривала понад 8 годин. Через кілька років на нас чекає чергова операція, і в майбутньому, коли доні буде 20, їй потрібна буде пересадка серця. Мене це не лякало і не лякає, це моя дитина і я робитиму усе можливе, щоб вона була щасливою.
Мені медики і друзі кажуть, що я подарувала Іринці життя, зважаючи на проблеми з її здоров’ям. Але, насправді, це донечка подарувала мені його. Це моє найкраще рішення за усе життя, адже воно набуло сенсу із всиновленням доні», – розповідає Марта.
У січні Іринка святкуватиме два рочки. У неї є любляча мама, а ще – велика родина, для якої малеча стала рідною.
«Якщо ви вагаєтесь над тим, чи всиновлювати дитину, не вагайтесь. Бо це те рішення, яке приймають, насамперед, серцем. Тому прислухайтесь до нього», – радить мама Іринки.
«У нашій громаді на сьогодні усиновлено 392 дитини. 76 дітей очікують, щоб їм подарували родинне тепло. У черзі кандидатів із усиновлення – 106 сімей. Наша команда робить усе, щоб діти та батьки зустрілися», – каже керівник управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради Володимир Фридрак.
P.S. З етичних міркувань, імена Героїв матеріалу змінено.