Якось довелось мені відпочивати в урочищі сокальської Валівки. Давно я там не був і, зізнаюсь, був вражений. Таке чудове місце вже давно можна було зробити парком на зразок львівської "Погулянки". Непрохідні хащі завалених дерев, розриті ями з піском, розкидане пластикове сміття, яке горевідпочивальники чи то забули забрати із собою, чи просто не вважали за потрібне… А пеньки, на місці яких колись росли розкішні буки та дуби окрема тема. Кому вони заважали?
Але ж ліс це не лише плантація для продукування дошок, ліс це, перш за все, такий собі "храм". Бо ніде так не загострюється слух і зір, як у лісі, бо саме серед гущавини буків та сосен запахи підсилюються настільки, що починаєш відчувати суницю за кілька метрів, а грибницю чорноголовців знаходиш інтуїтивно. У такі миті піднесення дивишся на кремезного дуба, якому років і років, і наче відчуваєш, якими довжелезними коріннями переплетена земля, і як багато міг би розповісти цей старечий дідуган про свою молодість. Можливо, під його молодою кроною заблукалі козаки спочивали ще за часів Хмельниччини?
І якщо любов до природи здатна змінювати людей, то хай вона змінює їх на краще. За умов такого стрімкого розвитку науковотехнічного прогресу потрібно пам'ятати: зробив свої справи прибери за собою! Зроби так, щоб після тебе було краще і чистіше! Коли ми працюємо на завантаженому непотребом комп'ютері, робота ускладнюється різноманітними помилками, які засмічують пам'ять комп’ютера небажаними файлами. Щоб завершити роботу, інколи потрібно позбутись "сміття" і зайвих файлів. Хіба в нашому житті ми не стикаємось з подібними проблемами: якщо не прибирати у власному помешканні, то відходів накопичується стільки, що людям стає некомфортно жити.
Ось так і сміттєзвалища в Україні захоплюють все нові і нові території. Сто років тому цих відходів було у сотні разів менше! І розкладались вони значно швидше, і навряд чи наші нащадки зможуть належним чином використовувати ці території для господарювання. Сьогодні у дитячих садочках Сокаля заохочують малят та їхніх батьків приносити використані батарейки, акцентуючи на збереженні навколишнього середовища. Але, виїжджаючи з дітьми на природу, дорослі не задумуються, що пластиковий посуд, залишений десь у кущах, розкладатиметься майже півстоліття, пластикова пляшка 450 років, одноразовий підгузник майже півстоліття!
Звичайний пластиковий пакет від 200 до 1000 років! Звичайному недопалку, щоб розкластись, потрібно буде 57 років. А скільки такого сміття залишається у часі святкувань сокальчанами! Задумувались? А як часто доводиться чути нарікання від сільських мешканців на те, що на пасовиську корова зажувала пластикову банку, і бідну тварину не вдалось врятувати…
Екофести, один з яких нещодавно був проведений у Сокалі, це, звісно, добре, але проблеми вони не вирішують. Ледь не кожного спекотного вечора, з вікна своєї квартири, що на п'ятому поверсі, вже який рік поспіль споглядаю сумну картину, як палахкотять червоним полум'ям торф'яники. І стає лячно від думки, невже у відповідних природоохоронних структур немає вирішення цієї проблеми? А пройдімось узбережжям Західного Бугу! Скільки "домашніх колекторів" скидають нечистоти "недохазяїв" у річку, а поруч сміттєві звалища, влаштовані захланними господарями подалі від людського ока, як приклад вседозволеності та безкарності. Дійшло до того, що дехто навіть примудряється викидати його у мішках десь на полі чи вивозить в ліс.
Про це можна багато говорити і писати, але щоб був лад треба діяти. Принаймні, спробувати гаманцем вдарити по совісті таких людей і запровадити інстанцію на кшталт екополіції. Може тоді, хоча б через кілька років, санітарні епіде міологи дадуть "добро" на купання в Бузі.
Народ, як ви гадаєте, це реально?
Станіслав МАРКІВ.