Цього року 1 вересня для нас, як і для багатьох інших батьків, став особливим. Наші кровинки так швидко виросли і їх покликав перший дзвінок до школи. Кожен із батьків дуже серйозно віднісся до вибору школи і першого вчителя, адже саме від них залежать успіхи в навчанні та вихованні дитини. А коли почули про експериментальний клас, звичайно, побоювання були (здебільшого через відсутність повної інформації), вирішили таки попробувати власні сили. Ми були безмежно раді, коли за результатами відбору наші діти поступили у клас з навчальною програмою «Інтелект України». Про проект уже писали в часописі «Голос з-над Бугу» (27 жовтня 2016 р.), однак дуже багато всіляких чуток, недоречних і некоректних відгуків поширюється серед сокальчан. Усі вони ображають як честь і гідність нашого вчителя, так і дітей. Тому, обговоривши це між собою, ми вирішили написати листа в редакцію. Таким чином сподіваємось розставити усі крапки над «і».
Програма проекту має надзвичайно швидкий темп і досить напружена для дитини, хоча надзвичайно цікава і досить результативна. Завдяки засобам наочності, аудіо, відеоматеріалам, процесу навчання в ігровій формі об’єкти вивчення стають більш зрозумілими і цікавими для дитини.
Багато говорять, що це – платний клас. Так, ми оплачуємо навчальний матеріал – комплект із зошита і книжки з кожного предмету. Вартують вони 200 грн. на місяць, але це – загальна сума (тобто в цю суму входять всі робочі зошити з усіх предметів, які дітки вивчають за конкретний місяць)!!! Не потрібно дитині носити важкий рюкзак. І це все, ні на що ми більше грошей не здаємо і нічого не купуємо. Сам урок проходить дуже цікаво, так би мовити, в ігровій формі: їм включають слайди на двітри хвилини, де дітки запам'ятовують приклади чи букви; музику на тричотири хвилини, де, співаючи як в караоке, вивчають алфавіт чи віршик. І на цьому все, ніякого екрану. Але, незважаючи на ігровий метод навчання, наші першачки за один урок проходять дуже багато матеріалу, і дуже мало пишуть (нам, батькам, також проводили окремо уроки. Повірте, це дуже цікаво). За правильно виконане завдання дітей заохочують (мають право розмалювати медаль, отримують наклейку і т. д.)
Спостерігаючи за успіхами дітей (лише третій місяць навчаємось), можемо зробити висновок, що проект себе виправдовує. Він справді вирізняється зпоміж інших традиційних та авторських методик темпами здобуття учнями знань, ілюстративністю, науковістю, доступністю поданої інформації. Наші діти до школи ходять з превеликим задоволенням та із захопленням розповідають про все, що вивчали на уроці.
Хочемо звернутись до поширювачів пліток. Якщо вам духу вистачає лише на те, щоб під вигаданими іменами писати усілякі нісенітниці про наш експериментальний клас, то пишіть і далі. Заздрість – погана риса і великий гріх. А ми пишаємося нашими діточками, вчителями і класом загалом.
Галина МИКИТИШИН, Наталія АНТОНОВА, Орися МИКИТЮК, Мирослава МИХАЙЛЮК, Роман СИНИЦЬКИЙ, Юлія СОРОЧУК, м. Сокаль.
ЗАЗДРІСТЬ – ПОГАНА РИСА…
