Я пенсіонерка, тому в Сокаль їжджу не часто. Нещодавно побачила, що біля кінотеатру, за десять метрів від кафебару "Каштан", немає флагштока, на якому розвівався Державний прапор.
Пам'ятаю, як було велелюдне віче, і під звуки Гімну його підняли у небесну блакить. Стяг це символ звитяги і боротьби багатьох поколінь. У страшну годину московської окупації люди ховали прапор де тільки могли: за образами, в торбинці за стріхою, закопували в гільзах у землю, але зберігали, бо то святе, бо то наше.
На міській раді майорів прапор, який був піднятий при великому піднесенні народу. А зараз вгорі на ратуші його немає.
Я можу розказати славну історію Сокальщини, Галичини, Холодного Яру і всієї України, але ніколи не зустрічала, щоб отак добровільно познімали державні прапори України. Ми ж не Донецьк і не Луганськ. Чи може, треба вийти під церкву з простягнутою рукою і зібрати милостиню на встановлення флагштока для Прапора? За той стяг мої батьки, брати, сестри і чоловік поклали своє здоров'я, благополуччя на вівтар свободи України. Коли в Донецьку з музею "Смолоскип" вкрали Стяг України та синьо-жовті прапорці-покажчики, то на другий день все оперативно відновили. А в Сокалі, біля кінотеатру, власники кафе зрізають флагшток і нічого їм за те немає, бо їм треба поставити столики. Встид і ганьба нашим депутатам. Хто ж ви в Сокалі? Прапори познімали, флагштоки порізали, на багатьох вулицях відсутні вивіски з їх назвами. Ви встидаєтесь своєї історії? Чи може, хтось хоче вивісити прапор іншого кольору?
Ганна СЕМЕНЮК.
с. Лучиці.