Листи до редакції

Вишита краса сільської майстрині

В народі кажуть, що кожна людина народжується талановитою, головне вчасно помітити цей талант і постійно його розвивати.

Одні мають талант до малювання, інші  не уявляють свого життя без пісні чи танцю, а от Анна Мекелита з с. Бутини любить вишивати.

Переступивши поріг оселі Мекелитів, зразу бачиш, що тут живе справжня майстриня. На стінах  вишиті картини, на столах  серветки. А пані Анна в цей час вишивала бісером ікону.

Жінка розповіла, що нині з ностальгією згадує своє босоноге дитинство. Тоді їх велика сім'я жила у старенькій убогій сільській хатині, але стіни оселі завжди були прибрані картинами, висіли образи, обрамлені вишитими рушниками, над дверима  портьєри, на ліжках  великі старовинні вишиті подушки. Скільки у хаті дверей, стільки ж портьєрів, та ще й на два боки. Її мама дуже любила вишивати, особливо подобалося вишивати гладдю, і цю любов передала своїм дітям.

Тоді маленька Анна дивилась на мамине вишиття і дивувалася: як це їй вдається так рівно класти хрестик за хрестиком? А згодом і сама стала переймати у неї досвід. Брала голку з ниткою і вишивала, подитячому тішилась, коли виходили рівні, гарні узори. Нині, хоч мами уже немає на цьому світі, родина зберігає її вишиті роботи, це їх сімейна реліквія. Дивлячись на вишивки, у жінки навертаються сльози на очі.

У селі люди мають мало вільного часу. Сім'я Мекелитів тримає господарку, а ще вони  приватні підприємці, мають свою крамницю, тому роботи вистачає. Але як тільки з'являється вільна хвилина, майстриня швидко бере голку й нитку в руки і вишиває. Нині пані Анна завершує ікону з бісеру. Каже, що в основному вишивала нитками, а це вирішила спробувати вишивати бісером, і у неї непогано виходить. Бісеринка за бісеринкою  і на полотні вимальовуються нові візерунки.

Вишивання  захоплення її життя. Буває, тяжко на душі, сум охоплює, тоді дістає вишиття і снує хрестики на білому полотні. Не проходить кількох хвилин  і втоми та суму як не було, тягар вмить злітає з плечей.

Вишивальниця розповідає, що коли робота уже майже завершена, тоді є особливий стимул працювати, аби побачити результат.

Може сидіти кілька ночей, аби лише її завершити. Як вишивка дошита, радості в сім'ї немає меж. Тоді сідають усією родиною і вибирають, який наступний виріб вишиватиме майстриня. І так усе по колу…

Справжньою втіхою для Анни Мекелити є її діти  студент Богдан та школярка Наталя. Син  спортсмент, багаторазовий призер чемпіонатів України, кандидат у майстри спорту України, навчається у Львівському училищі фізкультури і спорту. А донечка Наталя  теж любить вишивати бісером. Буває: сядуть разом з мамою, візьмуть голки й нитки і цілий вечір вишивають.
Дивуюся, звідкіля в цій жінці береться стільки сил: і на господарку, і на власну справу, ще й на вишивання? Покидаючи оселю Мекелитів, побажала пані Анні і її донечці Наталі, аби й надалі творили красу…

Ольга ДИЛИН.

Фото автора.

Голос Сокальщини на GoogleNews