Почати цю розповідь хотілося б з чогось приємного, та на превеликий жаль, в мене, і думаю у багатьох інших, з ким спілкуюся і хто причетний до сьогоднішніх відносин з владою і державними установами, приємності і задоволення мало. Тому і вирішив написати цю статтю, і повірте, не з бажанням на когось конкретно поскаржитися. Це робиться в іншій формі і в інших установах, чим і надіюся скористатися. Хочеться висвітлити проблеми і бачення щодо їх вирішення, закликати до обов'язків, і, як би не виглядало дивно, просто до совісті тих, хто причетний до цих процесів.
А щоб стало, як кажуть, все на свої місця, почну з банальної розмови з підприємцями і пенсіонерами. Як до перших, так і до других, маю відношення, тому постараюся на особистому прикладі конкретизувати ці думки і претензії, і виразити те, що більшість з вищезгаданих категорій людей вважають неправильним і навіть в певному сенсі абсурдним. З поваги до тих, хто двадцять, тридцять і більше років життя тяжко працював, добровільно виконував обов'язкові сплати і підтримку, починаючи від Червоного Хреста до збереження історичних та архітектурних пам'яток… Хочу висловити їх запитання: а що взамін? Пенсії, в кращому випадку, у тисячу, тисячу п'ятсот гривень, та й ті у більшості випадків, щоб отримати, потрібно зробити надзусилля. То архів пропав, то колись хтось неправильно зробив запис, то доведи, що працював на шкідливому виробництві… Суди, довідки і купа проблем, які часто призводять до рішення, що краще змиритися, ніж тратити здоров'я і кошти, щоб довести істину.
Та не все так погано, з усмішкою скажете ви. В країні запроваджені "золоті реформи", для отримання підвищених пенсій додали пенсійний вік, можливість, ні не отримувати, а сплачувати до смерті внесок в певні фонди та установи. Працюєте тридцять, сорок років, сплачуєте податки, а отримуєте трип'ять років маленьку частинку сплаченого. Тому, що при таких стандартах, просто довше не живуть. Є ще одна приваблива картинка з цих так званих "реформ". Можливість здобути нову професію, або як називають, перекваліфікацію, для продовження трудової діяльності. Уявляєте, перекваліфікувалася симпатична жіночка пенсійного віку на секретаря, та на вимогу власника фірми, змінила форму одягу: мініспідничка, глибоке декольте… Хтось скаже: годі, при серйозній розмові такі жарти. Погоджуюся. Тільки це не жарти, а один з абсурдів, коли молоді люди, повні сил та знань, маючи освіту, не можуть знайти роботу, сплачувати податки, підтримувати основні функції та системи держави, користуючись можливістю заробляти і повноцінно жити. Вони їдуть за кордон, а в рідному краї, замість відкривати підприємства, утворюючи нові робочі місця, будувати житло, дати можливість займатися підприємницькою діяльністю, влада продовжує знущатися над тими, хто віддав здоров'я і не один раз був обдурений різними реформами, банками, іншими подібними аферами. Напевно, час замислитися. Це ж ваші батьки, і ваші проблеми сьогодення… Мабуть, вам їх і потрібно вирішувати.
Розумію, що багато проблем вирішуються на іншому рівні, але постараюся довести, що їх можна вирішити на місці, та й, зрештою, втілення в життя закликів верхів про впровадження змін та реформ з низів. Здається, хто як не спеціалісти, які розуміють і погоджуються з тими недолугими діями і формами управління, мають ініціювати та відстоювати інтереси тих, хто забезпечує і фінансує їх працю. Так, саме платники податків і є роботодавцями для тих, хто повинен обслуговувати їх, але на практиці чомусь все навпаки. Отримавши добре облаштовані приміщення, оргтехніку, службові авто, та й, зрештою, більшість безкоштовну освіту, як вони ставляться до людей? Часто чуємо: почекайте за дверима, не заважайте працювати, спочатку домовтесь про зустріч чи запишіться на прийом… Не розповідаю чогось нового, скажуть читачі, не один приїхав до району з віддалених сіл, для того, щоб почути вищесказане. Та тільки уявляю, якби хтось з працівників сказав такі слова своєму роботодавцеві, чи десь там за кордоном платник податку почув таку відповідь!!! Тож виникає запитання до високоосвічених і владних: чому ви не обговорюєте на різних рівнях все те, що погане і несправедливе, що потребує змін, не відстоюєте інтересів та вимог тих, на чиї кошти утримуєтеся? Виходить, як у приказці: баранець проти овець, а проти баранця… Розумію, що кожний дорожить своїм робочим місцем, не бажає рубати гілку, на якій сидить, але повірте, якщо ви не будете з людьми, які садили те дерево, то можуть не гілку зрізати, а все дерево викорчувати. Тому не декларації про патріотизм, любов до Батьківщини, а чесне ставлення до обов'язків, використання знань та Богом даного розуму для покращення життя ваших співмешканців, сусідів, просто людей, принесуть вам авторитет та повагу. А служіння заради наживи чи місця, породить лише заздрість та зневагу.
Прикладів цьому багато, і кожен може згадати своїх героїв, які хоч і відійшли з життя, але залишилися жити в наших серцях.
А про повну неузгодженість дій між держустановами та органами влади запитайте у будь-кого з підприємців. Особливо у тих, хто з певних причин чи обставин вирішив припинити свою діяльність. При всій суворості дотримання законодавства, вимог до підприємців, почуєте, що п'ять років тому ви недоплатили з десяток гривень, не прозвітували в якийсь фонд, хоча ви давно здали свідоцтво платника податку, написавши заяву і припинивши діяльність. Це ж нічого не значить, ще ж потрібно писати заяви до реєстратора і т. д. Почув навіть, що люди, яким вже за вісімдесят, і які вже ледве ходять, до сих пір є підприємцями, тому що не написали комусь якусь заяву, хоча давно не займаються підприємництвом. Цілковитий хаос…. І це у ХХІ столітті, при повній комп'ютеризації та технічному забезпеченні державних органів та установ. І вже суцільним непорозумінням є, коли всі заперечення щодо дій підприємця вчасно надходять від однієї установи до іншої, сплата штрафів і погашень стають обов'язковими, а на запитання, а як же ви здавали звіти в своїх організаціях, куди клали кошти, сплачені з податку, чому при порушеннях не приймали вчасно заходів, передбачених законодавством, включаючи органи виконавчих та правоохоронних служб, щоб вчасно усунути порушення, відповіді немає. Виходить, що хтось недобросовісно виконував свої обов'язки, але намагається за рахунок підприємця показати свою активну діяльність у вигляді штрафів і приписів? І знову винним є той, хто працював, платив податки, на які виростали і виростають структури і служби, а кількісний склад близькі і рідні, покірні і слухняні службовці. Яких ми тільки не наслухалися обіцянок про покращення і допомогу з боку служб. І єдиний центр реєстрації, і єдине вікно оформлення документів, а висновок один: що менше служб і організацій, то легше людям. Звичайно, це мій особистий висновок, але, думаю, його підтримають багато людей, кожний, хто займається будьяким видом діяльності.
Паперова тяганина, відписки, звіти та інструкції вже всіх дістали… Чиновництво і зверхнє ставлення до простих людей, як кістка в горлі… Тому вирішив звернутися до районного керівництва, з пропозицією в межах законодавства, а в деяких випадках і в зверненнях до законодавців, вирішувати певні проблеми. Зокрема, користування єдиною базою, реєстрації та звірки діяльності фізичних осіб між державними службами. Є вже приклад сільських рад, шкіл, банків, податкової служби та інших організацій, що набагато полегшило роботу по інформації та звітності. Отримавши підтримку та розуміння першого заступника голови райдержадміністрації Петра Савчука та керівника апарату Марії Христинич, за що їм вдячний, записався на прийом до голови райдержадміністрації. Але розмови у нас, на жаль, не вийшло. Знову почув, що як підприємці ми "винні і повинні". А про те, що за найвищим законом країни Конституцією, найбільшою цінністю є людина і потрібно відстоювати її інтереси ні слова. Звичайно, хіба чиновникам потрібні наші проблеми, їм і так непогано живеться. Рука руку миє, тому проблем між ними практично не буває, зате очікуйте, на якомусь пункті знову з'являться проблеми між підприємцями, простими людьми. Привід завжди знайдеться: якщо не межі, то релігійні питання; якщо не розподіл коштів, то черговість надання пільг або приналежність до партій. І всі будуть активно використовувати можливість стати суддею, вони ж бо най… най…. А проблеми доріг, світла, тепла? Ну, що ви, вони ж не винні, то все там, наверху, а їх голос супротиву чи непокори може їм нашкодити та й гілку зламати, на якій сидять. Хто ж на таке піде?
На закінчення хочу покращити настрій і твердо сказати: віра, надія, та любов завжди були тими життєвими критеріями, які дають прагнення до життя. А воно продовжується, є діти, внуки, є земля, на якій нам дано право жити і творити. Бог дав людям розум, щоб ним користуватися, право вибору і оцінки дій. Будуть ті, кому ми довіряємо своїм вибором керувати, але не забуваймо про право оцінювати і приймати рішення щодо якості і користі виконання ними своїх обов'язків. Це право людей, так є у всьому світі, і це правильно! Але, на превеликий жаль, у нас не так. Простий приклад діяльності представницької влади, депутатів районної ради: на одній сесії приймається рішення недовіри голові адміністрації, а на наступній вноситься у порядок денний, запропонований нею План розвитку району… Скажете абсурд, погоджуюся, але ж він у нас не один. Тож питання залишається відкритим… Думаю, що ніхто, крім людей, не змінить цю ситуацію.
Григорій КАЗАНІВСЬКИЙ,
депутат Сокальської районної ради V скликання.
ЗА МОЄ ЖИТО ТА ЩЕ Й МЕНЕ БИТО…