У покійного Петра було кілька нападів епілепсії. Останній з них виявився фатальним. Мій брат упав (радше сказати – “кинуло”) у потічок, який протікає Добрячином. У нього скидають різні нечистоти деякі підприємства Червонограда. Покійний “забив” обидві легені мулом, брудною водою. Скільки лежав непритомним — не міг згадати, і те, коли оговтався і як добрався до хати. Щоправда, це сталося у 50-ти метрах від будинку. Ми доставили Петра у реанімаційне відділення Червоноградської міської лікарні. Тут надали йому допомогу. Звісно, доводилося витрачати кошти на ліки, а ще потребувався догляд. Потім забрали його додому, де він невдовзі помер.
Покійного вирішили поховати на кладовищі с. Добрячин, біля могили бабусі, яка померла у 1967 році. На цій ділянці мешканці села споконвіків хоронять своїх родичів, і вона закріплена саме за селом.
Поряд — ділянка так званого “Червоноградського кладовища”, де знаходять вічний спочинок мешканці сусіднього з селом міста. Її обслуговує Червоноградське КП “Комунальник”. І ось тут почалося свавілля…
Могилу копав племінник покійного Олег Короць. З'явилися працівники комунального підприємства і заявили, що мешканцям Добрячина за місце поховання своїх родичів відтепер потрібно переказувати кошти на рахунок КП “Комунальник” у Червоноград. Очевидно, так вони вирішили в односторонньому порядку. Вступати у дискусію було ніколи. Довелося оплатити 657 грн та ще й касовий збір. (Квитанції зберігаємо). Лише згодом збагнули, що ми не одні обдурені. Тепер намагатимемося ці кошти відсудити. Адже де логіка: за територію у с. Добрячин, яке підпорядковується Сокальському району, платити у казну Червонограда?..
Територію “Добрячинського кладовища” (наголошую: не червоноградської ділянки!) впорядковують самі ж мешканці села, а не КП “Комунальник”. Долучається до організаційних питань і церковний комітет. Тож місце поховання для добрячинців на цій ділянці завжди було безкоштовним…
Марія НИЧАЙ, с. Добрячин