Праці українського історика, краєзнавця Лаврентія Івановича Похилевича вже давно стали бібліографічною рідкістю.
У той самий час на них постійно посилаються дослідники міст і сіл України упродовж майже двох століть.
На жаль, немає достовірної біографії Л. І. Похилевича, не завжди його праці належним чином поціновані в енциклопедичних виданнях. Тож давайте ближче познайомимось з долею цієї непростої людини.
Народився Л. І. Похилевич 10 серпня 1816 р. у с. Горошків Таращанського повіту Київської губернії. Походив із священицької родини.
Після закінчення Київської духовної семінарії (1840 р.) працював службовцем у Київській духовній консисторії, до функції якої входило управління церквами, духовенством, нерухомими маєтками, судочинство у цивільних та карних справах. Водночас він виконував обов’язки управителя справ Київського Губерського комітету із забезпечення утримання православного сільського духівництва.
Лаврентій Похилевич входив до складу церковноархеологічного товариства при Київській духовній академії.
У 1860х роках брав участь у роботі Київського статистичного комітету, де розпочалась його дослідницька діяльність.
Саме за допомогою цієї установи він згодом опублікував свої твори.
Перша книга, написана консисторським службовцем Л. І. Похилевичем, вийшла під назвою "Сказанія о населенных месностяхъ Кіевской губерніи или статистическия, исторіческія і церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, местечкахъ і городахъ, в пределахъ губерніи находящихся".
Як визначив сам автор, це була перша спроба у вітчизняній науці систематичного опису поселень цілого краю, основаного на переказах самого народу.
В ній представлені відомості про історію, церковні справи і статистику всіх невеликих населених пунктів Київської Єпархії.
Автор підкреслював, що зібрані ним відомості спрощують роботу багатьох організацій та зберігають значні кошти, що витрачаються ними на проведення подібних досліджень.
У центральному державному історичному архіві України в м. Києві зберігається рукопис цієї праці.
Книга привернула до себе увагу і поширювалася в інших єпархіях. 1865 року Імператорською Петербурзькою академією наук удостоєна малої Уварівської премії й вже тоді визнана бібліографічною рідкістю. Актуальна вона й сьогодні.
Наступною важливою краєзнавчою роботою Л. І. Похилевича, виданою друкарнею губернського управління, стала книга "Монастыри и церкви г. Кієва. Прежнее и нынешнее состояніе ихъ и средства содержаніе причтовъ, а также иноверческіе молитвенные дома".
У книзі подано зібрані автором відомості, що стосуються історії церковних споруд, починаючи з часів їхньої побудови: зокрема, про засновників церковних споруд, час їх добудови чи перебудови, руйнації та відбудови. Наведено цікаві дані про найважливіші святині церков, про поховання в них, а також про церковні та монастирські села й угіддя.
У роботі зібрано відомості про господарство церков та монастирів, штати і порядок утримання їх служителів, щоб показати, яка саме допомога суспільства їм потрібна.
Згадуються також молитовні будинки інших конфесій: старообрядницькі, римокатолицькі, лютеранські, іудейські. У такий спосіб автор ніби врівноважує різні конфесії, зауважуючи при цьому, що люди всіх вірувань не повинні залишатись поза увагою.
На жаль, нічого не відомо про долю сім’ї Лаврентія Івановича Похилевича, а знаємо і лише завдяки професору •М. В. Закревському, який упродовж тривалого часу уважно вивчав праці українського історика, що в останній день 25річної служби у Київській консисторії Лаврентій Іванович продовжував службу у Київському повітовому суді, де виконував обов’язки засідателя. У 1869 році він пішов у відставку, дослужившись до чину надвірного радника. 1874го оселився у с. Воздвиженську, де мешкав останні шістнадцять років.
Помер Лаврентій Іванович Похилевич 18 березня 1893 р. в с. Воздвиженськ Радомислського повіту Київської губернії (тепер с. Любимівка Винигородського району Київської області). Похований біля церкви Воздвиження Хреста Господнього.
Такі відомості життя легендарної для українського краєзнавства людини, ім’я якої сьогодні повертається усьому вітчизняному науковому світу.
Достовірна інформація про життєвий і творчий шлях Л. І. Похилевича має зайняти гідне місце у вітчизняних довідковоенциклопедичних виданнях, підручниках з історії краєзнавства України, збірниках персоналій, присвячених видатним українським діячам.
Тетяна ЛОБОДА,
директор Сокальської центральної районної бібліотеки •ім. В. Бобинського.
На знімках: зліва – Успенська церква в м. Тетієві; справа – католицький костел Діви Марії •(1461 р.) там само.
До 195-річчя від дня народження Л. І. Похилевича – видатного українського діяча