Франко знав і писав про Угнів. Хіба це не привід для гордості не лише угнівчан, але й усіх жителів району! Напевно небагатьом мешканцям нашого району відомо про спеціальну статтю, яку Іван Франко присвятив дослідженню домашнього промислу в Угнові. Особисто для мене, як економіста та бібліофіла, це було своєрідним шокуючим відкриттям. Бо де б не вчився, які б бібліотеки не відвідував (а був і залишаюсь завзятим читачем), ніде не чув навіть згадки про цей твір. Тепер відомість про цю статтю сподіваюсь хоча б на Сокальщині загальновідома справа, яка, напевно, важлива не лише для літераторів, краєзнавців та навіть економістів. Бо не така це звична справа громада з власної ініціативи, підтримана інтелігенцією та священиком, у ті часи заложила власну шевську школу. Та й не усім містам, не те що містечкам, приділяв свою увагу Іван Франко.
Виявляється, це не єдина поважна згадка Івана Франка про Угнів. Не даремно він у дискусії з опонентами часто стверджував та наголошував, що добре і детально знає нужденне життя не лише підгорянських галичан та жителів Карпат, але й мешканців Побужжя.
І ось підтвердженням тому наступне відкриття. Детальне студіювання економічних праць Івана Франка виводить нас на інформацію про семінар Адольфа Вагнера і Густава Шмолера (під керівництвом проф. Юліуса Лера з Берліна), на якому виступив доктор Корнелій Пайгерт з монографією із серії •"Staats und socialwissenschaftliche Fofschungen" (нім. "Державні та соціальнонаукові дослідження") під назвою "Die sociale und wirtschaftlice Lage der galizischen Schumachen, eine Studie uber Hausindustrie und Handwerk, auf Grund eigener Erhebungen" (нім. Відомості про соціальне і економічне становище і покращення основ навчання по домогосподарству і ручній роботі галицьких шевців). Вперше коментар на цю монографію у формі окремої статті І. Франко опублікував в газеті "Kurjer Lwowski" 1891 року від 1819 серпня. В своїй статті І. Франко, позитивно оцінюючи, ретельно аналізує цю працю.
Основним об’єктом економічних спостережень доктора К. Пайгерта, відзначає І. Франко, є містечко Угнів, як він пише один із осередків дрібного шевського промислу в Галичині. Автор, на думку Каменяра, не обмежується суто економічними дослідженнями, а описує з властивою німецькою скрупульозністю сімейні відносини, власність, помешкання, харчування, звичаї, характери, освіту, моральність. Книга складається з двох розділів, де у першому описана сама організація та стан шевського промислу на прикладі Угнова й навколишніх сіл. У другій частині монографії описана шевська продукція та огляд цього промислу в інших селах та містечках Галичини. Стиль викладу описовий, без надмірних коментарів чи розмірковувань. Дослідник говорить фактами, а їх наявність свідчить про ретельний збір даних. І справді, доктор К. Пайгерт користується не лише офіційною інформацією австрійської адміністрації (яка була доволі скрупульозною), але й матеріалами власного спостереження, опитувань та публікаціями інших дослідників. За твердженням І. Франка, зазначена праця є доволі вдалим та цікавим комплексним дослідженням, яке має неупереджене ставлення до проблеми. Водночас, маючи певний досвід та напрацювання, дослідник подає чимало практичних пропозицій.
Саме тому Іван Франко у свій час гаряче рекомендував цю книгу усім, хто займається дослідженням економіки та суспільних відносин.
Напевно зараз було б цікаво ознайомитись з її змістом. Це б пролило багато світла на загадкову та непросту історію містечка Угнів.
Можливо істориків, краєзнавців, публіцистів зацікавить це повідомлення, та їм вдасться віднайти в архівах цю наукову працю про Угнів та шевський промисел у ньому. Тоді ми отримаємо надійне першоджерело про історію рідної землі.
Юрій ГУБЕНІ,
доктор економічних наук, професор, академік УАЕН, угнівчанин.