Новини культури

Промінчик теплий та яскравий серед сірої буденності

Ми вже у передчутті весни. Але зима ще не хоче покидати нас ні у природі, ні у душі, тому й тягнуться серця до чогось теплого, яскравого і щирого. Після сірих днів зими хочеться пелюсткового різнобарв`я, хочеться сонця, веселкових кольорів  щоб розтанув лід байдужості, черствості, безнадії… І нещодавно таким теплим і яскравим, щирим і добрим промінчиком таланту зігріла нас молода художниця Ліда Матвієнко. Це її перша персональна виставка. Перед краянами юнка наче привідкрила таємничу завісу своєї чистої душі. Перша художня виставка  у рідній Сокальській третій школі, де у вчителів залишилася лише добра пам`ять про Ліду. Той перший крок молодій художниці допомогли зробити найрідніші люди. Насамперед, дідусь і бабуся  Юлій та Валентина Лукомські і, звичайно, мама, яка благословила доню з небес.

Але поштовх до організації виставки  то вже справа рук і серця Наталії Криштальської, натури творчої, яка завжди вміє підтримати і розвивати юні таланти, а найголовніше  допомагати. Тож коли вперше побачила Лідині роботи, емоції виплеснули: "То  бомба!” Хм… Певно, оте "бомба" призначалося самій доброті, що так щиро випромінювала талановита, нелукава душа творчої особистості.

Виставка чорнобілої та кольорової графіки Ліди Матвієнко умовно поділена на такі серії: "Українізація", "Замріяна", "Водяна" і "Куцики" (коти). А через те, що дівчина за спеціальністю дизайнермодельєр, то запропонувала ескізи свого одягу. Це її дипломна робота. Куртки, пальта, жакети, шапочки пошиті зі штучного хутра. В елементах моделей можна вловити риси тваринок, і на кожній, стильно і гармонійно, і водночас сильно й емоційно, наче кричать, криваві цятки  це дірочки від куль, не вбивайте тварин. То хіба ж це не доброта?! А та галерея куциків: яскраві, барвисті. Здається, Ліда зуміла поєднати непоєднувані кольори  а яка гармонія. Подивишся на тих кицюнь, на думку спадає дитяче: "Ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота"… А комусь очі доброї киці нагадають очі мами. Навіть дідуся і бабусю Ліда перевтілила у своїх улюблених поважних котиків. Цікаві, вишукані її вітальні листівки. А от у розділах "Українізація", "Замріяна", "Водяна" через дівочі образи молода художниця передала образ України. Чарівні і дивні, земні і небесні істоти русалок, мавок, чарівниць притягують і наче запрошують у свій неповторний світ.
Однак неможливо не помітити, що їх очі чомусь печальні. Мабуть, таким у цей час був стан душі у художниці. То сум і печаль, то радість і щастя  властиве молодості. Але від усіх творчих робіт Ліди Матвієнко віє теплом, добротою і щирістю. Це коротко про ті почуття, які огорнули душу від побаченого. А тепер про юну художницю і саме мистецьке дійство…

2 березня цього року Ліді Матвієнко виповниться лише 25. Вона успішно навчалася у Сокальській спеціалізованій школі №3 та Сокальській школі мистецтв імені Віктора Матюка на фортепіанному та образотворчому відділах. Музику любила, бо це передалося від мами, але малярство перемогло. Потім був Львівський художній ліцей, який закінчила з відзнакою, а згодом Львівська академія мистецтв  тут стала магістром і теж отримала диплом з відзнакою. Спочатку працювала в авторській школі мистецтв Оксани Бондарук, а тепер викладає у рідному ліцеї, на відділі флористики. Вже брала участь у кількох групових виставках, у виставці від Оксани Бондарук "Львівська галерея коралів". Влаштувала кілька показів власних моделей одягу…

Цього вечора Ліда Матвієнко почула чимало теплих щирих слів від людей, яким припало до серця і розтривожило душу її мистецтво, талант. Сердечно вітали свою ученицю педагоги: перша вчителька Ірина Вовк, класний керівник Надія Бурлаковська, викладач школи мистецтв імені Віктора Матюка Ярослав Футиш, а також гості  директор Сокальського БДЮТ Марія Поліщук, поетеса, член Національної спілки письменників України Любов Бенедишин, лікар Олег Фенчин.

Про свою внучку і її виставку розповів і дідусь Юлій Лукомський: "Дивлячись на ваші обличчя, думаю, що ми досягли того, на що сподівалися. Я вдячний, що ви прийшли і підтримали мою Ліду, адже вона потребує підтримки, їй потрібна впевненість у собі…" А Ліда Матвієнко подякувала дідусеві і бабусі, рідній Сокальській спеціалізованій школі №3, та школі мистецтв імені Віктора Матюка, вчителям, усім присутнім, а також організатору виставки Наталії Криштальській. Юна художниця "намалювала крихту свого серця на папері чистому життя"…

Оксана ПРОЦЬ,

Фото автора.

Голос Сокальщини на GoogleNews