Головна / Новини культури / Творчість, що йде від серця

Творчість, що йде від серця

Народний дім  культурний центр у кожному селі. В ньому збираються люди, щоб разом посміятися і поплакати, побідкатися про болюче, зрештою, просто, щоб відпочити від буденних справ та роботи, подивитись виставу, концерт і втішитися тим, що живуть ще в селах українські традиції та звичаї, привільно лине українська пісня, а, значить, бути майбутньому, бути Україні…

КОЗАЦЬКИМ ДУХОМ БАГАТА

Уже тринадцять років керує Поторицьким  народним домом  Ірина Стрілець  жінка із справжнім українським характером: весела і завзята, голосиста і козацьким духом багата. Роботі віддає весь свій час, вкладаючи в неї всю душу, знання, часом нехтуючи здоров'ям, аби зберегти і розвивати культурні традиції села. Хто ж, як не вона,  знає, чого потребують її односельчани. Та й, мабуть, секрети якісь має Ірина Петрівна, бо вміє зацікавити молодь: дівчата та юнаки охоче приходять на репетиції, організовують концерти, вечори, на Різдво щороку несуть коляду в кожну хату, ходять з вертепом, допомагають  ремонтувати культосвітній заклад…

При Народному домі  активно діють шість гуртків: художнього слова,  жіночий вокальний ансамбль "Зорецвіт", драмгурток, спортивне об'єднання "Теніс"… Чудово співає жіночий ансамбль, у якому поторжанки, залишаючи домашні клопоти, відкладаючи роботу, збираються, щоб поспівати, вивчити нові пісні для людської і своєї втіхи. Бо не може українська жінка і дня прожити без пісні. Керує цими колективами молода й енергійна Наталія Коніщук. Нові ідеї, нестандартні постановки, регулярні репетиції  робота її та бібліотекаря Ірини Калиш.

В минулому році Поторицька сільська рада виділила зі свого бюджету кошти на капітальний ремонт фасаду Народного дому. А Ірина Петрівна, як справжня господиня, вже постаралася, щоб на славу відремонтували і фасад, і глядацький зал. На останній виграли кошти по проекту "Сільська "Просвіта"  для громади", який став переможцем, і з обласного бюджету виділили  50 тис. грн. Тож тепер Народний дім пишається не лише красивими обличчями активістів, а й гарним приміщенням.

Кожного року, наприкінці липня, поторжани відзначають День свого села. За традицією святкування організовує Народний дім за підтримки сільської ради. А Ірина Петрівна вже нині задумується  над тим, як провести цей день, щоб він запам'ятався односельчанам. Зрештою, й самі жителі села завжди раді допомогти і підтримати дійство і духовно, і матеріально.

Попри домашні клопоти, городи, господарку Ірина Петрівна  й далі наводить лад у своєму другому домі, в якому збираються і її ровесники, і молодь, і діти, щоб повеселитися, набратися нових життєвих сил. І односельчани вдячні їй за це.

ЗІГРІВАЄ ДУШІ І СЕРЦЯ

Пригадую як зовсім недавно, на родинному святі, зал  районного Народного дому гаряче аплодував тріо Вовчаків з Хороброва  батькові та двом донькам , які виконали ліричну українську пісню. Зрештою, це сімейне тріо добре знають як в рідному, так і в інших селах Сокальщини. Ярослав Вовчак все своє життя присвятив праці на культурній ниві. Після закінчення Самбірського культосвітнього училища, а потім  Рівненського інституту культури працював у клубі, школі, дитячому садку… Нині завідує Хоробрівським  народним  домом. З молодості співав, грав на клавішних, баяні по весіллях і донині не випускає з рук цих інструментів. Без співу, музики не уявляє свого життя, адже в пісні, каже, душа народу, його найкращі поривання, мрії і надії.  
35 років працює у культурі Ярослав Вовчак. Вміє і дрова та вугілля заготовляти, і приміщення ремонтувати, і дістати потрібну апаратуру… Всі проблеми лягають на його плечі, тож вже звик їх розв'язувати.  Взимку тепло в кімнаті  гурткової роботи, сюди радо приходять активісти Любов Костюк, Леся Журавська, Тетяна Єгоренко, Дарія Барна Наталія та Ольга Веклин та ін. Одні шиють українські жіночі костюми, інші обговорюють з паном Ярославом як краще провести вечір чи зустріч. Традиційними і велелюдними тут стали вечоризустрічі з випускниками школи, вшанування пам'яті великого Кобзаря, зустрічі з членами братства УПА… Готує їх разом зі школою, бібліотекою, церквою, сільською радою. Основну увагу приділяє  вихованню у підростаючого покоління  безмежної любові до рідного краю, культури свого народу, його історії. Багато старань у Народному домі докладають, щоб виховати людинупатріота, яка досконало знає рідну мову,  традиції і звичаї свого народу, минуле своїх батьків і дідів. Зараз пан Ярослав виношує задум створити невеличкий музей, в якому будуть зібрані речі старовини, адже скоро діти не знатимуть, як колись виглядали пічка чи праска, жорна  чи прялка…

Місцева сільська рада надає кошти для ремонтних робіт. Сільський голова Володимир Сава у всьому підтримує  завідувача Народного дому, бо розуміє: щоб втримати молодь у селі  потрібно її чимось зацікавити. Ось як він характеризує Ярослава Вовчака: прекрасний спеціаліст, людина залюблена у свою справу, віддана їй.

ВИРУЄ ТВОРЧЕ ЖИТТЯ

і в Народному домі с. Теляж. Цілий рік  кипить тут робота: працюють гуртки, організовують вечори, концерти, зустрічі, проводять ремонтні роботи. І всіх радо зустрічають директор цього культосвітнього закладу Галина Назар та художній керівник Андрій Гудко.  Пані Галина працює вже сімнадцятий рік. За цей час не раз робила капітальний ремонт, реконструкцію приміщення, ставши справжнім фахівцем в будівельній справі. Облаштувала кімнату для занять  спортом, де є груша, гирі, інше спортивне обладнання, на якому юнаки накачують м'язи, створено футбольну команду "Теко". В Народному домі регулярно проводять духовні тижні: релігійним наукам і малих, і старших навчають сестримонахині зі Львова.

Під час святкових концертів на сцені виступає малеча, юні таланти. Зачаровує прекрасними голосами і квітуча молодь: Мар'яна Писарук, Марійка Гура, Оленка Бриль, Марта Курій та ін. Слухачів заворожує і спів  чоловічого вокального колективу, керівником якого є  Андрій Гудко. Зрештою, він завідує музичною частиною, має прекрасний голос, дякує. В цьому йому допомагає брат Богдан, який працює вчителем у місцевій школі: акомпонує на баяні, іоніці. Співають дуетом, веселять народ на весіллях. Люблять і пожартувати, і відтворити  історичні моменти учасники дитячого драматичного колективу, роботою якого керує Галина Назар. Декілька років тому вона вперше на Сокальщині відтворила цікавий обряд Масляної. Подивитись на нього приїжджали з інших сіл та райцентру. Їй також допомагає брат Ігор:  облаштував у Народному домі прекрасну світлицю і тепер в ній часто проводять українські вечорниці, чайні вечори, різні зустрічі. Обоє тісно співпрацюють  із бібліотекою, сільською радою, парохом о. Орестом, з громадою села, депутатами… Цікаво проходять тут козацькі забави, родинні, Шевченківське свята; на Великдень водили гаївки, потім вшанували матерів. У цьому Народному домі постійно линуть щира українська пісня, поетичне слово, дзвенить стоголоссям рідна мова. Бо на їх сторожі стоять справжні ентузіасти своєї справи, які бережуть і примножують культурну спадщину нашого  народу.

Валентина БЛУДОВА.

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

one × 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!