75 років тому у мальовничому містечку Кіцмань, на Буковині, у родині вчителів Михайла та Софії Івасюків народився й виростав син, якому судилось стати пісенним символом України, еталоном совісті, честі, правди, чистоти, мірилом таланту української нації, тією величною постаттю України, чия пісня стала національною гордістю.
З нагоди Дня народження великого композитора, 17 березня, у Народному домі імені І. Франка відбулась творча лабораторія «Візьми з собою мою пісню – я в неї щастя наспівав». Мистецький захід об’єднав навколо себе творчі колективи Дрогобицької громади, які оспівували творчість Івасюка.
Захід розпочали хвилиною скорботи за усіма загиблими захисниками на війні з російським агресором. Відтак усі присутні мали змогу насолодитись виступами Дрогобицького муніципального камерного хору «Легенда», Заслуженого прикарпатського ансамблю пісні та танцю «Верховина», народного ансамблю танцю «Верховинка», ансамблю викладачів Дрогобицької дитячої музичної школи №1, учасниці студії естрадного вокалу «Соло» Ольги Блауцяк. Також на заході виступила і дослідниця творчості композитора Володимира Івасюка, авторка сценічної концертної композиції «Невідомий Івасюк» – Лілія Кобільник.
Ексклюзивною гостею заходу була сестра митця – Галина Івасюк, яка з перших вуст розповіла присутнім чимало подробиць про того, хто писав неповторні та глибокі за змістом пісні, які стали цінним скарбом української культури.
З вітальним словом до усіх присутніх у залі звернувся начальник управління культури та розвитку туризму Володимир Ханас.
Сьогодні українська спільнота вшановує пам’ять про свого сина, який в скрутний для України час здійснив творчий, національний прорив. Ми маємо пам’ятати, що Володимир Івасюк жив та творив у той період, коли наша країна була окупована радянською владою. Він творив у той період, коли більшовицька влада провадила тотальну русифікацію. Потрібно було мати велику мужність, патріотизм та любов до свого народу та її культурної спадщини, щоб творити те, що ми маємо сьогодні. Івасюк став тою «основою», яка не дала українцям вмерти. Своєю творчістю він довів, що народ почав повертатись до свого. Ми дякуємо сьогодні пані Галині та усій родині за Івасюка, – звернувся Володимир Ханас.
У всі часи наші вороги люто ненавиділи й намагалися знищити все українське: культуру, мову, музику, пісню. Особливо Івасюкову пісню. Її боялись, замовчували, переслідували, але вона жила, звучала, летіла світом. За ці пісні композитор поплатився життям. Тогочасна влада знищила Івасюка, але більшовицькі кати не змогли вбити його пісню.
Ім’ям Володимира Івасюка названо в Україні вулиці, проспекти, навчальні мистецькі заклади, музичні товариства. Його ім’я носить й музична школа в рідному місті Івасюка – Кіцмань. Зовсім скоро ім’я Володимира Івасюка буде присвоєно навчальному закладу нашої територіальної громади. Адже з нагоди 75-ї річниці від дня народження композитора його ім’я носитиме Стебницька музична школа та кімната-музей. Тож з вітальним словом на сцену до присутніх вийшла її директорка Галина Лемех.
Творчий захід завершили спільним виконанням легендарної на увесь світ «Червона рута».
Організаторами дійства виступило управління культури та розвитку туризму ДМР, ведучими були Уляна Воят та Іван Сех.