Наш земляк Андрій КОРНАТ, кандидат у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 124 готовий до кардинальних змін у політичному житті країни та реформувань, що пропонує Президент України, аби тільки незахищені верстви населення відчули себе повноправними громадянами своєї країни.
– Передусім хочу привітати всіх, у тому числі своїх земляків, зі святом Покрови, війська козацького та Української повстанської армії. Це свято пов’язує нас з минулим, нашим корінням та несе глибокий духовний зміст, адже це осанна вірі, честі та військовому обов’язку перед рідним краєм і близькими нам людьми.
– Виборчі перегони продовжуються, чи вдається
Вам отримати підтримку у Вашій діяльності?
– Цими днями особисто до мене приїхав підтримати Іван Заєць, народний депутат Верховної Ради України І, ІІ, III, IV та VI скликань. Запам’яталося, як він сказав, що маю більше шансів серед конкурентів, бо тут моє коріння, тут могили моїх дідів та прадідів. Сьогодні в депутати йдуть усі, кому не ліньки, на жаль, незважаючи на події, які довелося пережити нам усім від Майдану до протистояння на Сході, в парламент хочуть знову потрапити старі номенклатурники чи зайдичепуруни. Хто серед нас не розуміє, що навряд потрібні простим людям урочисті візити кандидатів у депутати чи візити навіть тих же дилетантів, що мають намір йти до влади. Людям потрібні справжні професіонали, які мають управлінський досвід. Бо бути професійним політиком – це не просто одягти на себе маринарку, потрібен досвід, відповідний фах та освіта. А у мене все це є.
Також рухівці Тернопільщини підтримали мене. Зокрема Анатолій Вихрущ, будучи головою Тернопільської крайової організації НРУ та відомим професором, зробив свою заяву, в якій указав, аби люди не купувалися на примітивні гасла. В першу чергу треба звертати увагу на порядність та людяність.
Свою підтримку також висловили ГО «Народна самооборона Львівщини», політичні партії «Сила людей», Українська Республіканська та Республіканська Християнська партії.
Мене підтримують і мої друзі, яким довелося брати участь у антитерористичних операціях і забезпечувати військових усім необхідним. Зокрема, це і Тимур Баротов, заступник командира афганської роти батальйону «Айдар» і Валерій Веремчук, керівник «Народної Самооборони», котрий очолив Центр забезпечення військових.
– Вкрай актуальною темою сьогодні в Україні є люстрація. І поки незрозуміло, як вона буде реалізована на законодавчому рівні. Громадські активісти почали самотужки вказувати рудиментам «режиму Януковича» їхнє місце, викидаючи в смітник. Яке ваше ставлення до цієї ініціативи?
– Це форма народного гніву, бо насправді, якщо ми не змінимо стару систему, яка обслуговує олігархів та їхню свиту, то завтра, ті хто повернуться з війни, не стануть їх кидати в смітники чи бити. Ці хлопці принесуть з собою не мир, а смерть, до якої вони вже вимушено звикли. Вони цих паразитів будуть просто шинкувати, як капусту, і це вже буде справжній закон Лінча – адекватна реалізація народного гніву.
Ми не маємо права продовжувати традицію, що склалася з дев’яностих і деінде триває дотепер: знати, що політик – злодій та корупціонер, але терпіти це. Після всіх цих жертв, після життів покладених за краще майбуття України, неможливо дозволити цим паразитам існувати без покарання.
Влада повинна працювати на народ, а не народ – на владу. На жаль, навіть ті, хто прийшов після Майдану не дуже собі це усвідомлюють. Саме тому я буду чітко спрямовувати свою діяльність на очищення влади і реформування. Зокрема, тези моєї передвиборчої програми – це не просто гасла, це конкретний план дій. І почну я з найнезахищеніших верств населення – з бюджетної сфери.
Ми гідні мати владу, яка відстоює наші інтереси. Це бажання означає діяти, ризикувати, працювати і вимагати радикальних змін. Для цього необхідно, щоб лідери громади стали владою. Якщо ми хочемо бодай щось змінити, то повинні брати відповідальність на себе. Йти в політику і втілювати ідеї Революції Гідності. Якщо у владі залишаться колишні політики, то справжні зміни не відбудуться.
– Можливо, щось на конкретному прикладі?
– Скажімо, новий Закон «Про удосконалення норм законів з метою забезпечення фінансовоекономічної стабілізації в Україні» цілком не відповідає Конституції, порушуючи права освітян. Існує пропозиція збільшити кількість годин на ставку із 14 до 1820. Варто пояснити, що кількість годин є фіксованою величиною, і якщо одній категорії викладачів її збільшать, інші просто втратять роботу. Інша норма передбачає мінімальну наповнюваність класу на десять учнів, її прийняття призведе до масового закриття сільських шкіл. Через ці дві дії ми можемо отримати підвищення безробіття, нової хвилі трудових міграцій і відтоку інтелектуальних ресурсів країни за кордон. Невже вони не розуміють, що неможливо залатувати дірки в бюджеті коштом населення, яке і так на межі жебрацтва. Скільки можна брати в учителів, лікарів, бюджетників загалом? Треба ввести податки на розкіш, на особняки, круті автомобілі, норкові шуби і величезні офіси – ось де гроші для наповнення бюджету. Годі вже забирати в бідних і віддавати багатіям!
Записала Тетяна ЮРКЕВИЧ.