У перші роки незалежності України відбулося розпаювання землі. Її повноправними власниками стали ті, хто на ній працює. Відтоді агроформування та фермери свою діяльність здійснюють на засадах оренди землі, а також орендують ті землі, які мають статус земель запасу, призначених для соціального, демографічного розвитку, проживаючих у населених пунктах. Не є винятком у цьому сенсі і приватне підприємство «Агрофірма ім. Б. Хмельницького», яке функціонує у селі Тудорковичі. Уже багато років його очолює досвідчений керівник, Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Шмигельський. У 2011 році агрофірма орендувала у Тудорковицької сільської ради із земель запасу 75,69 гектарів, в тому числі 59,69 га, що засвідчує укладений договір між сільгосппідприємством та сільрадою, який діяв до 31 грудня 2011ого. За оренду землі агрофірма сплатила орендну плату. Восени 2011 року господарство засіяло 4,5 гектарів землі запасу в бригаді №2, а це село Пісочне під урожай 2012. Це було зроблено з відома сільського голови Івана Чернієвського. Невдовзі з“ясувалося, що засіяну площу сільська рада виділила під індивідуальні забудови дач і котеджів людям зі сторони, зокрема, мешканцям Нововолинська Волинської області та Новояворівська Львівської області. Дивним є те, що з понад 40 забудовників, нема жодного жителя з населених пунктів Тудорковицької сільської ради. Хоча, як відомо, землі запасу залишаються для розбудови сіл. До того ж ніхто не проводив сходів у селах і не радився з селянами, що робити з цією землею, а тим більше не вів мови про її відчуження. Тишкомнишком виготивили Державні акти на 20 гектарів землі із земель запасу в трьох місцях, де мають бути закладені три житловi квартали. Відтак на одну особу припало по 0,25 га, а одному забудовнику – чомусь три гектари в урочищі «За Когутом» поблизу села Шихтори.
Весною 2012 року почалося масове освоєння наділених площ, тобто буріння свердловин в пошуках води, влаштування під“їздних містків, закладання фундаменту… без наявності на це офіційних дозволів. Ніхто й не задумався, що на полі дозріває пшениця, що нищить чиюсь працю, топче хліб… На зауваження керівника господарства Володимира Шмигельського одному із забудовників, чому він викосив пшеницю, той погрозливо відповів, що має Державного акта на землю, і готовий стріляти в кожного, хто буде йому перечити у зведенні його маєтку. Такі ж погрози він висловлював на адресу головного агронома господарства В. Гайового й під час жнив, перешкоджаючи зібрати врожай в тих місцях, де пшениця уціліла та доспіла. Керівнику агрофірми довелося звернутися за допомогою до інспекторів обласної державної інспекції з питань землекористування О. Дідуха та І. Мартинюка. При цьому інциденті був присутній Іван Чернієвський. Прикро, що сільський голова, який би мав захищати інтереси громади, залишився осторонь і лише безпорадно сказав: «А що я зроблю?». Однак міг, коли б хотів. У Земельному кодексі України є обумовлені такі випадки. Тож сказано, що новий власник земельної ділянки має дотримуватися мораторію на користування землею до настання сезону дозрівання посіяного урожаю та його збору. Однак сільський голова, який є представником влади у селі, не забезпечив дотримання цих вимог і не повідомив забудовників про введення мораторію на засіяні площі, хоча це мав зробити. Адже договір про оренду землі запасу був укладений до 31 грудня 2011 року. Відтак, місцева агрофірма понесла значних матеріальних втрат. А це центнери пшениці, які недоотримають на пай орендодавці – мешканці сіл Тудорковицької сільської ради. Хто ж тепер їх компенсує?.. Але є й інша сторона…
Моральна. Колись наші діди та прадіди з пошаною ставилися до хліба, а в роки війни відмовляли собі у зайвому окрайці, аби мати чим посіяти. А тут просто потопталися по людській праці… До того ж, керівник агрофірми тричі звертався у прокуратуру, та, на жаль, ніхто навіть не відреагував…
Юрій ТОВАРЯНСЬКИЙ, позаштатний кореспондент газети «Всеукраїнське об’єднання «Свобода».