Країна готується до виборів до Верховної Ради. Важлива подія у напружений час. 16 кандидатів беруть участь у 124му виборчому окрузі. А значить кожен з них сподівається на перемогу. Кожен – непересічна особистість, з певним досвідом громадської і політичної діяльності. А тому і боротьба буде запеклою.
Кореспондент зустрілася з кандидатом у депутати до Парламенту у виборчому окрузі №124 Денисом Васильовичем ОСМІЛОВСЬКИМ, щоб ознайомитися з його передвиборчою програмою, роздумами щодо розвитку краю та можливості представляти Сокальщину на всеукраїнському рівні.
– Отже, Денисе Васильовичу, чому Ви вирішили балотуватися до Верховної Ради? Адже перегони обіцяють бути складними через велику кількість кандидатів.
– Завжди говорив і не втомлююсь повторювати – головне не кількість, а якість. Абсолютно усвідомлював, що буде нелегко, але я своєю працею вже кілька років поспіль показую і буду показувати, що Сокальщина мені не байдужа. Я ніколи не підводив людей. І багато моїх земляків знають, що мені за честь було продовжити працювати на благо Сокальського району і після передвиборної кампанії 2012 року. З моєю командою ми проаналізували всі плюси і мінуси тих перегонів і з новими силами готові довести, що тільки по справах треба оцінювати кандидата. А кількість конкурентів мене не лякає. Навпаки – додає стимулів працювати краще!
– Розкажіть коротко про Вашу передвиборчу програму.
– У своїй передвиборчій програмі я вирішив відмовитися від декларативних гасел, а написав звернення, в якому висловив власне бачення шляхів розвитку рідного краю. Моя передвиборча програма є продовженням програми діяльності нашої громадської організації «Наш Дім – Сокальщина». Отримавши високу довіру земляків, в першу чергу зобов'язуюся вирішувати насущні проблеми моїх виборців і жителів району. Вважаю, що сьогодні потрібно будувати сильну громаду і втілювати в життя реальні справи. Нашим кредом має бути «Хто, як не ми?»
Обіцяю бути доступним для людей, підтримувати заклади освіти та медицини, брати активну участь у вирішенні питань благоустрою округу і надалі домагатися ремонту доріг, розвивати заповідні зони округу, пам’ятників культури, історії і мистецтва, сприяти реконструкції і відновленню храмів і церков району, співпрацювати з громадськими, освітніми, духовними організаціями, політичними партіями та залучати їх до вирішення найактуальніших проблем округу, надавати допомогу місцевій владі з питань створення нових робочих місць, підтримувати молодь та сприяти її моральнопатріотичному вихованню. Особливу увагу будемо приділяти ветеранам національновизвольних змагань, інвалідам, пенсіонерам і багатодітним сім’ям.
– Розкажіть, будь ласка, про діяльність громадської організації «Наш Дім – Сокальщина».
– Наша громадська організація створена в 2012 році людьми, не байдужими до рідного краю.
За час нашої діяльності нами реалізовано багато проектів. Це і робота з дітьми та молоддю, і патріотичне виховання. Приміром, ми зіштовхнулися із тим, що прекрасні люди – вчителі і вихователі – мають дуже мізерну підтримку від держави. Майже все тримається на власному ентузіазмі. Тому ми вирішили підтримати їх в цьому пориві і хоч трохи стимулювати розвиток цього ентузіазму. Зокрема, використовуючи свої власні можливості і за підтримки моїх однодумців, даруємо школам спортивні знаряддя, технічні засоби для навчання, проводимо разом з ними виховні заходи. Діти – це майбутнє. І щоб дивитися в нього впевнено, необхідно добре готувати підґрунтя вже сьогодні.
Крім того, значну частину своєї громадської роботи приділяємо формуванню здорового способу життя, вивченню історії рідного краю, пошуку пам’ятних імен подвижників національного руху. За останні два роки, приміром, ми провели цікаву акцію «День без тютюну» в Червонограді разом з учнями школи №9, ряд спортивних заходів з ДЮСШ №1, святкували 200річчя Шевченка зі школами і бібліотеками Червонограда, співпрацюємо з лікарнею смт. Соснівка, допомогли соснівчанам в обладнанні спортивного залу. І це тільки невелика частинка повсякденної напруженої праці.
Є ще надзвичайно важлива проблема Сокальщини – екологічна. І через це маємо в районі багато дітей з обмеженими фізичними можливостями. Такі діти переважно об’єднані в громадські організації, об’єднання молоді з обмеженими фізичними можливостями. До них у мене, як у лідера організації, та у моїх однодумців особливе ставлення. Намагаємося допомагати таким дітям і матеріально, і просто увагою. Але, на мій погляд, головне привертати увагу держави на такі питання. Постійно нагадувати, що проблема є і її треба вирішувати!
Окремим питанням є благодійність у духовній сфері. Як людина глибоко віруюча я не можу пройти осторонь потреб церков і храмів. За нашого сприяння в УГКЦ Пресвятої Богородиці Владичиці України проводяться катехитичні уроки та безкоштовні курси іноземних мов, а ще допомога церквам села Діброва, села Карів. Розвиваючи духовну культуру рідного краю, ми вже два роки поспіль даруємо величезні Великодні писанки громадам міст Червонограда та Сокаля.
Окремо хочу зазначити про юридичну складову нашої роботи. Наша громадська організація надає безкоштовні юридичні консультації мешканцям району, які кожен охочий може отримати в нашому офісі. Такою допомогою скористалося вже кілька десятків людей.
Або візьмімо проблеми доріг в районі. Ще в 2012 році наша громадська організація зібрала понад 60 тисяч підписів від мешканців, які висловили своє незадоволення станом доріг і наполягали на їхньому негайному ремонті. За моєю пропозицією були розіслані листи зі списками підписів громадян у Міністерство інфраструктури, Адміністрацію Президента, Укравтодор, Кабмін, в обласні і районні Автодори. Нам надіслали відповіді, в яких називали величезні суми на ремонт доріг (від 70 до 200 мільйонів гривень). Але питання ніяк не рухалося. І лише опісля двох років затяжної боротьби за кращу інфраструктуру починається ремонт доріг! Хочеться вірити, що і наша крапля домагань у цьому є.
– Денисе Васильовичу, а що саме з діяльності громадської організації «Наш дім – Сокальщина» Ви могли б виділити окремо?
– Цікаво співпало, що історії мого рідного краю та мого роду відбилися в бажанні вивчати пам’ятні імена Сокальщини, історію УПА. Зокрема, у моїй великій родині була особлива людина
– Василь Макух, котрий своїми ногами сходив Іваньковські та Мостенські ліси з упівцями в 1942-45 роках, був пораненим, а потім його схопили енкаведисти… Хочу, щоб ім’я мого пращура було відоме не лише у селі Карів та Сокальському районі, а й по всій Україні. Адже його, як соратника Вацлава Гавела, героя визволення чехословацького народу від радянських військ, знають навіть у Чехії. Навіть, одна з вулиць Праги названа на його честь. Там він герой, але зовсім мало знаний на Батьківщині.
Тому минулого року до річниці УПА ГО «Наш дім – Сокальщина» відкрила пам’ятну дошку на честь Василя Макуха у селі Карів, широко пропагувала його ім’я у місті Сокалі, а в Червонограді була проведена урочиста академія в Народному домі. Цьогоріч зі старшокласниками шкіл міста Червонограда ведеться велика робота з дослідження імені Макуха і готується до випуску буклет про його героїчні подвиги для розповсюдження в районі.
Дуже позитивно сприйняли школи міста фільм «Остання криївка», диск якого отримали в подарунок від нашої громадської організації.
– Денисе Васильовичу, Ви окреслили багато актуальних проблем, що турбують мешканців нашого краю. І Ви думаєте, що перебуваючи у Верховній Раді, змогли б ці та інші проблеми скоріше розв’язати?
– Я не тільки міг би розв’язувати ці проблеми. Впевнений, що у Верховній Раді наступного скликання знайдеться чимало депутатів, які будуть перейматися цими питаннями. І я, після обрання, буду одним з них. Адже проблеми містечок і селищ необхідно вирішувати не менш уважно, ніж проблеми великих міст.
– Як Ви вважаєте, ці виборчі перегони проходять чесно?
– Про всю Україну складно судити, а в нашому окрузі ми з однодумцями поки що не побачили суттєвих порушень виборчого законодавства з боку опонентів. Якщо такі факти будуть, то будемо фіксувати і звертатися у відповідні органи. Щодо недоліків цих виборів, як юрист упущеним шансом вважаю їх проведення за змішаною системою. Це пережиток минулого.
Якщо ми хочемо стати справді європейською країною, то маємо рухатися в напрямі запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками для виборів депутатів Верховної Ради України. Саме цього і вимагали громадські активісти. Люди, голосуючи за партії, не знають, хто ховається в їх списках, а якщо і знають, то не мають вибору, бо за когось голосувати всеодно потрібно. Необхідно модернізувати виборчу систему таким чином, щоб люди могли оцінювати кандидатів за їх заслуги. Однак, бачимо, що в Україні є політичні сили, які не бажають змін. Сподіваємось, що депутатиоднодумці будуть сприяти зміні виборчої системи. Наступного року відбудуться вибори до органів місцевого самоврядування, які слід проводити за пропорційною виборчою системою з відкритими списками.
– В Україні за період незалежності вибори проходили багато разів. Люди вже двічі виходили на Революції, сподіваючись змін на краще. Та кожного разу більшість українців розчаровувалась. Зараз все частіше чуємо від пересічних людей, що цих депутатів потрібно розстріляти тощо.
– На Вашу думку, цього разу щось зміниться?
– Люди в нас щирі і демократичні, але після того, як вони стояли і гинули на Майданах та в зоні АТО, багато хто доведений до відчаю. Тому закономірно, що в суспільстві поширюються радикальні настрої. Це сигнал для можновладців змінюватися, якщо вони не хочуть бути зметені ще одним Майданом. Так далі жити не можна і цю корупційну систему потрібно ламати, але мирним шляхом. Звичайно, що одна людина, навіть народний депутат, не в змозі нічого змінити, але після цих виборів у політику пройде багато молодих і патріотичних людей, які хочуть реформ в країні і знають як цього досягнути. Разом з однодумцями як депутат Верховної Ради я буду розробляти законодавчу базу для реформування політичної системи, яка поставить владу під контроль народу, впровадження механізмів прозорої діяльності виконавчої, законодавчої та судової гілок влади, забезпечення можливостей відкликання народного депутата за умови невиконання ним своїх зобов’язань, здійснення протизаконних дій, запровадження безвізового режиму з країнами ЄС.
– Населені пункти виборчого округу №124 рясніють від передвиборчої агітації, а Вашої реклами не помітно. Чому Ви в такий спосіб не інформуєте про себе виборцям?
– Як я вже говорив, найкраща інформація – це конкретні справи. А їх у мене чимало. До того ж вважаю, що коли на cході країни іде війна, непорядно витрачатися на зовнішню рекламу.
Замість дорогої політичної агітації я надаю перевагу особистісному спілкуванню з людьми. Погляд у вічі, особисті зустрічі та обмін думками дають більший результат, ніж зовнішня політична реклама. Мені приємно усвідомлювати, що на Сокальщині є багато людей, які вдячні за розуміння їхніх проблем, проблем краю, держави.
Настає час, коли від політичних свар та баталій треба переходити до вирішення повсякденних питань українців. Ми забуваємо про реальну економіку, але вона нагадує про себе цінами та вивільненими робочими місцями на підприємствах. Ми кажемо про люстрацію в політиці та серед чиновників, але необхідно, окрім цього, боротися із корупцією, щоб піднімати соціальний рівень наших громадян. А ще є питання патріотизму, який останнім часом дуже піднявся. І його треба підтримувати, доносити до молоді необхідність боротися за країну, жити для країни і робити її кращою.
Ось з такими думками та настроєм зустрічаюсь із сокальчанами. Говоримо про різне, але все врештірешт зводиться до того, що тільки разом ми зробимо наше життя більш комфортним та заможним. Думаю, що в цьому наші шляхи співпадають.
– Денисе Васильовичу, а як Ви ставитеся до подій на сході України?
– На мою думку, це пряма військова агресія, яка відбулася тому, що Україна відмовилася від ядерної зброї, а Будапештський меморандум виявився фікцією. Ворог це бачить і давить на нас. На сильних не нападають. Однак, якщо це вже сталося, то маємо зробити висновки і зупинити агресора. Для цього слід зміцнювати нашу боєздатність, шукаючи при цьому мирні шляхи виходу із кризи. Одним із таких шляхів має бути покращення наших позицій на дипломатичній арені та посилення разом з нашими європейськими партнерами політичноекономічного тиску на Росію як сторону конфлікту. Згадаймо, що Захід виграв «холодну війну» з Радянським Союзом не військовим шляхом, а вищим рівнем життя людей та економічних стандартів. Саме тому, щоб повернути Крим, маємо проводити реформи та зміцнювати економіку.
Дуже важливо, що в цих подіях проявилася громадська активність людей. У боротьбі народжується українська нація. Українці довели, що вислів «Моя хата скраю» – це не про нас.
Всі ми бачимо, як багато хто з людей віддає ледь не останнє, щоб підтримати своїх хлопців на фронті. Така нація не може програти. Однак, поза війною ми не повинні забувати і про інші сфери життя. Тому, щоб підтримати людей в такий складний час, за сприяння нашої організації у Львівській опері відбувся благодійний концерт Львівського гурту «Вишиванка», народного артиста України Олеся Харченка та ряду інших народних артистів. Вилучені кошти від концерту були спрямовані на допомогу воїнам АТО.
– Денисе Васильовичу, а що Ви особисто зробили для воїнів АТО?
– Про це можна багато розповідати, але думаю, що не варто, бо краще діяти, а не хвалитися. І своїми діями робити внесок у відстоювання нашої країни, бо Україна є єдина.
– Денисе Васильовичу, а не боїтеся за свою відверту позицію нажити собі ворогів?
– Відповім народним прислів’ям: «Bовків боятися – в ліс не ходити». В сучасних реаліях не про страх треба думати, а про те, яку країну залишимо своїм дітям. Ще ніколи Україна не стояла так близько до краю провалля як зараз і ще ніколи не мала так багато шансів утвердитися як демократична європейська країна. Я свідомо не буду критикувати своїх конкурентів, щоб не грати на руку нашим ворогам. Адже де двоє б’ються, виграє третій. Люди самі знають кого їм підтримувати. Переможе найкращий.
– Чи думали Ви, що будете робити після виборів?
– Якщо переможу, то працюватиму у Верховній Раді заради рідного краю. Якщо ж виборці віддадуть перевагу іншому кандидату, то не розчаруюся і, як і раніше, розвиватиму громадську організацію «Наш Дім – Сокальщина». В нас дуже багато планів і нереалізованих завдань. Громадська робота дуже складна, але саме вона допомагає без посередників дізнатися про найгостріші проблеми людей, почути їх, разом поміркувати над вирішенням певного питання і, врешті, разом його вирішити. Громадська робота тим і приваблива, що спрямована на проблеми певних соціальних верств населення. Тому про розчарування від громадської роботи не може йти і мови! Ми несемо відповідальність за наші дії, вчинки. Люди сподіваються на нас.
– Дякую. Було приємно з Вами спілкуватись.
Розмову вела Мирослава СОЛТИС.