Головна / Політичні партії / Не варто сподіватися на швидку перемогу…

Не варто сподіватися на швидку перемогу…

На свято Водохреща у Сокаль завітав народний депутат від ВО «Батьківщина» Степан Курпіль. Він побував на загальноміському освяченні води за участю представників духовенства різних християнських конфесій, зустрівся з партійним активом, а також прокоментував журналістам місцевих ЗМІ останні події на Євромайдані та висловив свою думку щодо прийняття «законів 16 січня» у Верховній Раді. Ось його слова:

«…Об’єднання людей, які відбуваються по всій Україні на майданах, і те, що на Водохреще у Сокалі прийшли священнослужителі та сокальчани різних конфесій, свідчить про те, що всі гуртуються і хочуть бути разом, відчути плече і дух одне одного. Священикам взагалі треба сказати велике дякую за те, що вони в дні Майдану разом із народом. І саме тому влада намагається лякати церкву, погрожує зняттям з реєстрації. Проте це нікого особливо не лякає. Хіба що викликає ще більшу відразу до влади, яка і так нагромадилася в народу дуже-дуже потужно. Всі чекають, коли нарешті настане якесь вирішення. Чекають конкретного плану дій. Часто згадують 2004 рік, однак тоді ситуація була трошки інша. Тоді під час виборчого процесу сфальсифікували вибори. Ми чітко знали, що можна зробити: добитися переголосування. Що врешті-решт і сталося.

Зараз до президентських виборів близько року, а тому не варто сподіватися на швидку перемогу. Влада демонструє, що вона має достатньо сили. Після отриманого в Росії кредиту вона почувається фінансово достатньо стабільною. В бюджеті закладено підвищене фінансування для міліції, СБУ, судів, прокуратури і т. д., для всіх силових структур. Одним словом, влада намагається захистити себе кийками, репресіями, намагається залякати людей. Бо останні закони, прийняті 16 січня, спрямовані на залякування народу, мовляв, не можна протестувати, бо це незаконно. Добре, що ще дихати дозволяють, молитися… Ми усвідомлюємо, що саме тому боятися не треба. Бо всіх не посадять, всім рота не закриють. Усі газети й телебачення теж не сцензорують. І якщо ми будемо себе поводити як вільні люди, то влада нічого не зможе зробити. Скільки б там не накупили нових кийків, водометів, щитів… Нічого у них не вийде. Просто потрібно набратися терпіння.

Є два шляхи змінити владу: мирний – на виборах, другий – в результаті революції. Поки що бачимо, що народ піднявся на мирні протести, але не піднявся на революцію. Ми не закликали людей до силової боротьби. Але вже пролилася кров. Янукович до силового протистояння є більш готовим. У нього для цього є дуже багато арсеналу. Але ми маємо розмивати цю владу зсередини. Я бачу такий реальний шлях: це посилити роботу з депутатами з провладної більшості, з позафракційними, щоб створити іншу більшість і переформатувати її у Верховній Раді. Тоді стануть можливими робота над поверненням Конституції 2004 року, зміна уряду. Наприклад, технічного уряду до 2015-го. Маємо усвідомлювати, що треба серйозно готуватися до президентських виборів. Останні довибори в п’яти округах показали, що попри революційний настрій народу, попри спалах протесту, все-таки є частина людей (вона достатньо велика), які готові продати свій голос. Це страшна річ, з нею важко боротися, але маємо боротися всі: і церква, і громадські організації, і, звичайно, люди. Якщо ми це явище не поборемо до 2015 року, то дуже важко буде щось змінити. Тоді наслідки будуть просто трагічні. Ми бачимо, куди йдемо. Янукович обрав модель розвитку країни на кремлівський кшталт, і у мене таке враження, що зараз Україною керують із Москви, а не з вулиці Банкової. Всі ці закони, які останнім часом прийняті, – продубльовані, і вже існують в Росії і Білорусі. Тому маємо усвідомлювати, куди нас ведуть».

– Степане Володимировичу, який нині настрій на Євромайдані?

– Настрої, попри все, є тверді, стійкі. Учасники Майдану там днюють і ночують. Можливо, їх зараз менше, ніж було раніше, бо люди втомлюються. Однак кістяк є, і він там постійно. Я хотів би подякувати сокальчанам, які постійно на Євромайдані. Там є сокальська палатка, і люди налаштовані рішуче, дуже стійкі. У них оптимістичний настрій. Я би сказав, що Майдан радикалізувався. Майдан хоче дій. І цей настрій можна зрозуміти. Але ми маємо обрахувати наслідки такої радикалізації. І все-таки старатися змінити владу в мирний спосіб.

…На Майдані справді напруга. Приїжджаєш у Сокаль, ця напруга ніби спадає. Хочу попросити людей, щоб вони їздили на Майдан, зберігали оптимізм. Невідомо, чим все закінчиться і як закінчиться. Але це врешті-решт перемога, яка полягає у тому, що ми заявили всьому світу про сповідування європейських цінностей, що хочемо жити в європейському домі як цивілізовані люди, як європейські держави; що для нас цей шлях є прийнятним. Адже не хочемо рабства, а хочемо бути вільними людьми. Ми продемонстрували також всім українцям, що після років розчарування, після такого пост-помаранчевого синдрому і безнадії, люди здатні піднятися. І це велика пересторога для влади, яка має намір фальсифікувати вибори, тиснути на людей і намагатися їх загнати, як кажуть, у стійло. Тому цей Майдан вже має дуже позитивні наслідки. Сподіваюся, що влада дасть тріщину. Тоді почнуться зміни в Україні.

 – Чи прийняті «закони 16 січня» відіб’ються на свободі слова у державі та роботі журналістів?

– Робота журналістів у призмі прийнятих законів буде складнішою. Це не означає, що журналісти не зможуть писати розслідування чи критикувати владу. Просто ця робота має бути більш фаховою, більш професійно підготовленою, щоб влада не могла чіплятися. Таке ми уже переживали за Президента Кучми. Тоді також було передбачено кримінальне покарання за наклеп, який трактували дуже широко. Зараз це все повернулося. Але ми пам’ятаємо, що потім це все було відмінено. Сподіваюся, що й на цей раз ці закони скасують. Провладну більшість у ВР треба переконати, що кроки влади скеровані не тільки проти опозиції. Вони ж також відповідальні за майбутнє. Сьогодні будуть тиснути, нищити опозицію, а післязавтра – всіх, хто не плазуватиме перед владою.

– Чи прийняті за таких умов закони є легітимними? Чи можна їх опротестувати?

– Ці закони були прийняті у бандитський спосіб, так як був прийнятий закон про мови Колєсніченка-Ківалова та інші. Ми тоді їх опротестовували у судах. Українські суди це відкинули, і ми зверталися до Європейського суду. І «закони 16 січня», якщо їх не вдасться скасувати в судовому порядку, будемо оскаржувати в Європейському суді. Хоча є всі підстави, щоб суд скасував їх прийняття, тому що регламент Верховної Ради має статус закону. А він був порушений абсолютно. Закони не були у порядку денному, їх не розглядали у комісіях. І це абсолютна брехня, сказана Єфремовим, що ці закони начебто пройшли схвалення у комітетах. Це неправда. Знаю – по нашому комітету їх навіть близько не було. Тому настане час, коли люди, які це чинили, які порушували закон, будуть притягнуті до відповідальності.

Записала Любов ПУЗИЧ.

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

three × 2 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!