В Україні відбулися місцеві вибори. Переконаний, що у багатьох місцях влада по-справжньому оновилася, міськими головами і депутатами стали гідні люди, які працюватимуть для народу. Однак через всеядність партії влади, щедро нафаршированої яценюківцями і регіоналами, через поблажливість виборців до припудрених новими назвами кланових олігархічних проектів та до голослівних популістів, в радах різних рівнів залишатиметься висока концентрація ефективних, виключно для власної кишені, діячів минулого.
Причин цьому багато новий закон про місцеві вибори вкрай заплутаний та незрозумілий для виборця, задля самозбереження партійні монополісти встановили у законі зависокий, як для місцевих виборів, прохідний бар'єр, черговий обман виборця щодо так званих "відкритих списків", обов'язковість політичного забарвлення, чи не найнижча за історію явка на вибори, продовження застосування адмінресурсу на користь старої корумпованої влади, в партійних списках традиційно мінімальний відсоток молоді і відповідна реакція з її боку молодь практично проігнорувала вибори.
З огляду на високі ризики збереження старих корупційних принципів роботи на місцевому рівні, фокус уваги громадянського суспільства має бути максимально сконцентрований на контролі за діяльністю новообраної влади. Якщо кожна конкретна громада прагне поліпшення свого добробуту і торжества законності на своїй території, потрібно раз і назавжди забути про інертну інфантильну позицію байдужості: від мене нічого не залежить, хай про мене потурбується хтось інший, хай всі блага чим швидше подадуть на блюдечку. Десятиліття пасивного очікування появи державницької позиції, відповідальності, чесності і навичок ефективного управління у переобраних президентів, парламентів, урядів, мерів, складів рад, невміння брати на себе відповідальність, призвели до консервації та розквіту кланово-олігархічної системи управління державою, нищення середнього та малого бізнесу, сповзання України в економічну і політичну прірву, появи маленьких царьків і великих диктаторів. Втрачено багато часу, у владі вкорінилися гнилі правила і погані звички. В більшості випадків відсутня як політична культура, так і політична та юридична відповідальність народних обранців і посадових осіб за некомпетентну, неефективну, протиправну, шкідливу для держави та суспільства, діяльність.
Можливо, через століття для українців буде достатньо лише сходити на вибори і механізм відстоювання їх інтересів функціонуватиме ефективно. А зараз, у такий нестійкий перехідний період до справді правової держави і демократії, громадяни зобов'язані чітко давати зрозуміти владі, хто кому делегував владні повноваження і активно спонукати владу якісно виконувати свої функції. Час відстороненого спостереження минув. Потрібні системні зміни у багатьох напрямках і без включення у взаємодію з владою великої кількості активних професійних людей, мотивованих бути частиною публічного громадського життя, нічого не вийде. Чиновники залишаться віддаленими і непідконтрольними, а громада хронічно незадоволеною та в чергове розчарованою своїм вибором.
Якщо ми дозволимо місцевій владі ізолюватися від громадських ініціатив і контролю, залишаться не використаними інтелектуальні, організаційні та інші ресурси громади, кожного активного та небайдужого громадянина. Суттєво знизиться захищеність населення від ухвалення рішень виключно на догоду вузькопартійним або комерційним (клановим) інтересам депутатів, тобто рішень, шкідливих для громади.
Тому кожне громадсько активне середовище мусить шукати однодумців, близькі за духом і завданнями об'єднання, створювати нові громадські ініціативи і рухи для впливу та контролю над владою. Дієвий контроль запорука побудови цивілізованого європейського суспільства у себе вдома. Перечитуймо норми законів "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про громадські об'єднання", "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію", "Про звернення громадян", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про захист прав споживачів" та інших. І разом берімось до роботи.
Кожен представник громадянського суспільства, небайдужий громадянин, має долучитись до роботи громадських та наглядових рад при різноманітних органах та установах, громадської експертизи актів органів публічної влади та їх проектів; участі у роботі колегіальних органів влади; складу робочих груп і конкурсних комісій, які утворюються владою; аналізу звітності, результатів діяльності з наступними заходами щодо приведення цієї діяльності у відповідність із інтересами громади та встановленими нормами; до подання пропозицій, зауважень, заяв, скарг, клопотань у вигляді письмових і усних, індивідуальних та колективних звернень громадян; виступати у засобах масової інформації; у разі ігнорування з боку влади проводити пікети та мітинги; ініціювати і брати участь у виборах, референдумах, зборах, місцевих ініціативах, громадських слуханнях та інше. Громадськість зобов'язана контролювати діяльність органів державної влади; представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування; державних і комунальних установ, підприємств, організацій, що надають адміністративні та соціальні послуги; недержавних установ, підприємств, організацій, які надають соціальні послуги.
Вирішальним кроком до встановлення чіткого народного контролю за владою є її інформаційна та фінансова прозорість, відкритість і доступність для громадян. Від органів державної влади та місцевого самоврядування потрібно домогтися системної і систематичної публічної звітності з питань, які становлять суспільний інтерес оприлюднення щорічних звітів про виконання бюджетів, програм соціально-економічного розвитку, виконання регіональних, місцевих програм. Потрібно тримати на контролі питання формування місцевого бюджету, його поточного і раціонального використання; ухвалення рішень щодо використання комунального майна та земельних ресурсів; кадрової політики. Для обов'язкового громадського обговорення, яке має стати частиною діяльності новообраної влади, на сайтах органів місцевого самоврядування обов'язково повинні бути розміщені проекти актів, ухвалені акти і інформація про хід їх виконання та відповідальних осіб, поіменні результати голосування на засіданнях (сесіях) відповідного органу.
Також варто було б докласти спільні зусилля для визначення критеріїв, дієвих методів оцінки ефективності роботи посадових осіб, органів місцевого самоврядування та місцевої влади, форм деталізованої звітності перед громадою. При наявності таких в публічному доступі, у разі помітного погіршення показників або відсутності результативності за звітний період часу, повинна наставати відповідальність призначених посадовців та можливість відкликання депутатів які не виконуватимуть дані виборцям обіцянки чи зраджуватимуть їх інтереси. Доцільно включити напрацьовані механізми можливості здійснення громадського контролю у статути територіальних громад, регламенти діяльності місцевих рад та їх виконкомів, положення про органи виконавчої гілки влади різних рівнів.
Тільки при взаємних кроках назустріч, громада і влада стануть єдиним здоровим організмом, а не відчуженими антагоністами. Це прискорить наш рух вперед до цивілізованої європейської держави. Заради пам'яті перед полеглими за нашу державність, волю та свободу, добробуту наших дітей, старшого та майбутнього поколінь ми зобов'язані стати справжніми народними контролерами і допомогти владі очиститися. Варто лише повірити у власні сили і стати творцем нової української реальності. Хто як не ми!
Слава Україні!
Олег МУСІЙ, народний депутат України
