Українська влада всіляко приховує, що ж насправді сталося 17 грудня в Москві при підписанні угоди між Росією та Україною Путіним і Януковичем. Тактика правильна, оскільки згідно з даними, що все-таки надходять, український президент здав більше, ніж могла б собі дозволити будь-яка порядна людина при виконанні посадових обов’язків. Щоб не шокувати українців наповал, правду нам будуть відкривати поступово і дозовано, залежно від реакції суспільства.
Але п’ять висновків можна зробити вже сьогодні:
Скидки на газ немає. Україна збільшує об’єми закупівлі російського газу. До недавнього часу Київ знижував обсяги закупівлі. В планах було довести закупівлю до 10 млрд. кубометрів газу за ціною $400. Після 17 грудня Україна буде закупляти 40 млрд. кубометрів газу за ціною $268. Тобто – нічого не змінилося, стало навіть гірше. Жодних реформ. Жодної модернізації. Лише газова голка. При цьому вартість газу буде переглядатися Москвою щомісячно: поводиш себе добре – ціна залишається, поводиш себе погано – ціна зростає.
Кредиту немає. Єврооблігації, які планує купити Москва порушуючи закон (оскільки законодавство РФ забороняє купівлю облігацій з низьким рейтингом – як у випадку з Україною), означає, що в будь-який момент Росія може спровокувати в Україні дефолт. Фактично керівництво України переходить в ручне управління Кремля, а Янукович на короткий повідок Путіна.
І знову: поводиш себе добре – гроші є, поводиш себе погано – дефолт.
Україна здала Крим. По-перше, давши згоду на переозброєння ЧФ РФ. По-друге, погодивши перехід в Керченській протоці. Понад 20 років української незалежності всі попередні президенти відкидали нахабні спроби Москви реалізувати цей перехід – і Кравчук, і Кучма, і Ющенко. Чому? Тому що перехід від Краснодарського краю РФ до Керчі зв’яже не Україну і Росію, а Росію і Крим. Відсутність прямої магістралі з Росії на півострів – єдине, що до останнього часу стримувало російських націоналістів та шовіністів у Криму.
Янукович особисто розв’язує їм руки.
Україна посилює економічну залежність від Росії, нарощуючи виробничу кооперацію. Не зважаючи на те, що саме тісні зв’язки стали головним інструментом економічної війни Росії проти України, Янукович фактично відмовився від диверсифікації торгівельних партнерів та ринків, відмовився від необхідності модернізації українського виробництва. Це означає повну стагнацію і посилення залежності від Москви – не лише економічної, але й політичної.
І останнє. Практично будь-який пункт можна ще якось обґрунтувати як вимушений. Можна пояснити, що іншого виходу не було (хоча й це неправда). Але п’ятий пункт пояснити неможливо. Янукович зрадив своїх! З 2014-го року Україна скасовує квоти на ввезення російського вугілля, одночасно з цим збільшуючи закупівлю російського газу. Як відомо, вугілля в Кузбасі добувається майже наземним способом і є значно дешевшим, ніж українське. Це головний результат московської зустрічі, на якій Янукович фактично поховав українську вугільну галузь – поховав рідний Донбас, який зробив його президентом. Тепер думайте, шановні шахтарі, кого обирати!
Фактично московські домовленості 17 грудня означають, що діюча українська влада перестала бути самостійним суб’єктом міжнародного права. Тепер слово за Майданом!
Олег КОЖУШКО,
помічник-консультант народного депутата України Курпіля С. В.,
депутат Сокальської районної ради (фракція ВО «Батьківщина»).