26 березня народний депутат України Степан Курпіль разом зі своїм помічником Олегом Кожушком та депутатом обласної ради Ганною Костюк провів особистий прийом громадян у Сокалі.
Першою до кабінету голови Сокальської районної ради (саме тут проводився прийом) зайшла мешканка Зубкова Параскевія Климчук, яка попросила матеріальну допомогу на операцію зі встановлення кришталика, бо перебуває у скрутному матеріальному становищі пенсіонерка ледве дає собі раду. Зі своїм болем прийшла й Ганна Самсін з Лешкова, у неї онкологія. Лікарі радять жінці якнайшвидше йти на операцію. Як пенсіонерці стягнутися на неї? Ще як на зло син не працює, господарки немає, а позаторік згоріла хата. Родині зараз важко. Що робити жінка у відчаї. Прийшла з надією до народного депутата…
Старенька благально підвела заплакані очі на нього… Може допоможе?
Цього разу було найбільше звернень, пов'язаних із виділенням допомоги на лікування, у проханні посприяти в проведенні складних і дорогих операцій або, щоб хоч якось розрахуватись за них. Невдовзі перед народним депутатом сидів Юрій Кравчук зі Сокаля, який просив допомоги, бо переніс операцію на серці, і нині родині сутужно.
…Уже 18 років живе з однією ниркою Надія Бойчук з Лещатова. Крім того, у неї з 1996 року в серці електрокардіостимулятор.
Жінка перенесла три операції. Їй часто доводиться звертатися по допомогу до лікарів у відділення нефрології обласної лікарні, а також у Сокальську ЦРЛ. Зараз, через аритмію серця, потрібно замінити електростимулятор на двокамерний, який коштує близько 30 тисяч гривень. Таких грошей у неї немає.
Любов Мартинюк просила посприяти у проведенні повторної та чесної експертизи щодо встановлення ступеня важкості травми, отриманої її сином у дорожньотраспортній пригоді. Зараз він у важкому стані. Галина Гундерт, інвалід ІІІ групи, з Горбкова скаржилася на недостатнє державне забезпечення пільговими медикаментами.
Попри відсутність депутатського фонду на матеріальні допомоги, Степан Курпіль висловив готовність допомогти багатьом зі своєї депутатської заробітної плати тим, які справді її терміново потребують.
Багатьох громадян, як засвідчив прийом, хвилюють земельні питання, а точніше, оформлення права власності на ту чи іншу земельну ділянку або виділення її в натурі. Марія Цьох і Галина Стефанець з с. Опільсько просили сприяння в тому, щоб забрати свій пай в орендарів, бо хочуть самі працювати на своїй землі. Проте зустріли спротив з боку орендаря ПП "Західний Буг", який не хоче їм віддавати паї за державною картою, аргументуючи тим, що поле засіяне озиминою. Проте восени, коли закінчився термін дії договору, власники цих паїв завчасно письмово повідомили керівництво ПП "Західний Буг", що хочуть їх забрати. Але ті засіяли площі озиминою, а весною надіслали документи на укладення з ними договору. Селяни відмовились їх підписувати.
Представники орендаря сказали, що землю віддадуть, коли зберуть врожай. Це підтверджено у листі, який надійшов на адресу однієї з жінок. На жаль, не обумовили коли, бо одній з власниць земельного паю вже другий рік землі ніхто не віддає.
"Ми хочемо забрати свої частки, писали заяви, попередження, скарги. Вони пропонують взяти поле в іншому місці. Але за державною картою це поле належить іншим. Якщо на другий рік його власники захочуть вийти і забрати, матимуть на це повне право", з болем каже жінка. Її подруга у гіршій ситуації, бо тій не хочуть виділити поле в натурі. Жінка хоче працювати на землі, бо не може змиритися, що її родина, яка має понад 5 га поля мусить купувати борошно у крамниці. Адже з пшениці, яку отримала за оренду паю, якісної муки не змелеш. Як тепер їм забрати своє в орендаря?
Не все гаразд і в комунальній сфері районного центру. Олександр Мартинюк з Сокаля скаржився, що з 2005 року займається ремонтом даху будинку по вул. Шептицького, 75/9, де мешкає 10 родин. У дощову погоду людям доводиться "ловити" воду відрами. Вони вже неодноразово зверталися у КП "Сокальжитлокомунсервіс", але поки що безрезультатно. Сподіваються, що народний депутат допоможе.
Мешканці 124 виборчого округу скаржились на порушення особистих прав. Пані Ганна мешкає у старому будинку за кінотеатром, який вже давно визнали аварійним. Сусід зробив його реконструкцію, добудувавши ще один поверх та гараж. Жінка боїться, що будинок не витримає, і не дай Боже, обвалиться. І під його уламками можуть опинитися всі мешканці. Вона переживає за життя своїх рідних… Вже зверталася в міську раду і до суду, але досі нічого не змінилося. Тож має надію, що, може, хоч народний депутат розрубає цей "гордіїв вузол".
Для багатьох людей можливість напряму звернутися до народного депутата це остання надія, відчайдушний крик душі про допомогу у безвихідній ситуації. Це чулося не раз. Саме так говорили Марія Тростинська та Орися Довбуш, яких доля звела в черзі на гемодіаліз у коридорі Червоноградської поліклініки. Вони подружилися і нині разом прийшли на прийом до Степана Курпіля, щоб поділитися наболілим. Літні пані розповіли, що вони, як інваліди І групи, мають право на пільгове перевезення, але водії маршруток та автобусів не хочуть їх возити безкоштовно.
– Усі нам обіцяють пільгове перевезення. А на автобус "Червоноград-Сокаль" не сядеш, бо беруть лише двоє пільговиків. Водії виганяють літніх людей з салону, як собак, – скаржиться пані Орися. Хіба так можна принижувати?
Далі вони розповіли, що в Червонограді на гемодіалізі є 30 осіб. Червоноградське відділення належить до Львівської обласної клінічної лікарні. Тут працюють п'ять лікарів, тож вони мали б бути під час гемодіалізу під їх наглядом. Проте ті, хто давав клятву Гіппократа, не вважають своїм обов'язком лікувати та доброзичливо ставитися до пацієнтів, яких вважають приреченими. І часто кажуть медсестрі, щоб їх не викликала, бо мають операцію чи прийом хворих. З державного бюджету виділяють кошти на ультразвукове обстеження внутрішніх органів людей, хворих на гемодіаліз. Однак вони вже 5 років тут лікуються, а ніхто їх не обстежував. Що говорити, коли навіть діабетикам, а на цю недугу хворіє майже половина, не роблять аналізу на цукор. Чому таке халатне ставлення до людей?
Ветеран праці, сокальчанка Наталія Павлічева принесла звернення від працівників колишнього заводу хімічного волокна. Вони просять переглянути пенсійне законодавство, бо ж несправдливо, що людей, які мають 14 і більше років стажу на шкідливих роботах в хімічній промисловості, зрівняли з тими, хто ніде не працював. І ті отримують мінімальну пенсію. З цим проханням вони зверталися в різні інстанції, навіть до колишнього міністра соцполітики Тигіпка, проте отримували лише відписки, що нарахування пенсії відповідають діючому закону, який, мовляв, недосконалий. Як його змінити, бо за такі мізерні гроші пенсіонери не живуть, а існують. Куди їм йти і до кого звертатися, щоб домогтися справедливості?! Жінка також просила допомогти приватизувати їй дачну ділянку. Всі документи подала ще декілька років тому, коли Уряд обіцяв оформити приватизацію безкоштовно. Тоді одержали державні акти на приватну власність на землю лише декілька десятків людей, а решті сказали, що немає коштів. Час минув, нині приватизація земельної ділянки коштує 800 гривень. Де ж пенсіонеру взяти грошей на це? Над вирішенням цієї проблеми треба думати вже на законодавчому рівні.
За підтримкою звернувся до народного депутата й колишній підприємець Микола Кравець зі Сокаля. Декілька місяців тому він припинив свою підприємницьку діяльність, але не знявся з реєстрації у Пенсійному фонді і має платити єдиний пенсійний внесок, який за цей час "виріс" у чималу суму. Погасити цей борг йому не під силу, бо отримує лише пенсію. Чоловік звернувся в прокуратуру, але досі не отримав відповіді. Тож не знає, що йому робити, і просить допомоги.
Далі громадяни переважно скаржилися на проблеми соціального характеру. Зокрема, Марія Данильчук з Сокаля просила захисту. У неї демонтували сарай та забрали грядку, яку насипала перед багатоквартирним будинком. Жінці, яка виховує трьох дітей, це було доброю підмогою. Вона тримала кури, вирощувала овочі та зелень. Все зруйнували, щоб дати місце її сусіду для прибудови. Пані Марія каже, що їй боляче, що так ставляться до простих громадян, ділять їх на "білих" та "чорних". Де шукати правди?
Інвалід ІІ групи Володимир Артишко просив у народного депутата допомогти вирішити житловопобутові проблеми: отримати додаткову кімнату в гуртожитку по вул. Героїв УПА, 20А, бо його родині з трьох осіб (дружина також інвалід) затісно в одній. До того ж, тут кухня загальна, а води нема. Чоловік вже 30 років стоїть в черзі на квартиру. Що тут скажеш? На жаль, нині немає безкоштовного житла. А придбати його родина не в змозі, бо інвалідна пенсія чоловіка йде на оплату житловокомунальних послуг, а дружини на прожиття.
Чому родина інвалідів не користується пільгами при оплаті за житловокомунальні послуги, хоча має на це право, взялася з'ясувати депутат обласної ради Ганна Костюк.
Щоб потрапити на прийом до народного депутата, голова профкому колишнього ВАТ "Прибужжя" Ольга Хілюк приїхала з Червонограда. Сюди її привела віра, що справедливість має восторжествувати. Її розповідь може стати сюжетом детективного фільму… У 2004 році в Червонограді вбили голову правління ВАТ "Прибужжя" Івана Квасницю. Підприємство очолив заступник, який намагався втримати його на плаву, виплачував працівникам заробітну плату. У 2005 році на ВАТ прийшли інші акціонери і протизаконно змінили склад спостережної ради та правління. За підробленим статутом зменшили вартість майна підприємства і переписали його на новостворене закрите акціонерне товариство. Невдовзі звільнили більшу частину працівників без виплати заробітної плати. Нині ті, хто йде на пенсію, не можуть отримати підтвердження того, що працювали тут до 14 липня 2008 року. У багатьох судах, які вже відбулися у цій справі, колишні працівники ВАТ "Прибужжя" намагалися відстояти свої права і довести, що новоутворена фірма присвоїла акції та майно їхнього підприємства. У них є документи, які засвідчують, що підприємство зумисно було доведене до банкрутства, а його майно розпродане. У прагненні справедливості ті уже дійшли до Європейського суду, вимагають, щоб їм віддали заборговану зарплату, сплатили внески до Пенсійного фонду й зарахували стаж роботи.
Трудовий колектив хоче, щоб народний депутат Степан Курпіль озвучив з трибуни Верховної Ради їхнє звернення і привернув увагу до безчинств, які відбуваються.
Питання, які порушували громадяни, були різні. Вдруге прийшов до народного депутата житель селища Жвирка Володимир Іванюк. Чоловік уже три роки ходить від інстанції до інстанції і не може з'ясувати, на якій підставі депутати Жвирківської селищної ради прийняли рішення про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Чому жвирківчани мають платити 3,66 грн. за ті послуги, яких не отримують? До того ж, чомусь в інших населених пунктах за них платять значно менше?
– Я згідний платити за вивіз побутових відходів, те що у мене є, – каже пан Володимир. Але у мене немає у хаті ні води, ні ванни, ні туалету. За що маю платити? Хотів розібратися у цьому, та ніхто не реагує на мої заяви, які подав у селищну раду.
Звертався до місцевих депутатів, ніхто нічого не знає, а на сесію селищної ради та засідання виконкому годі потрапити. Невже нема управи на місцевих чиновників, які на словах розпинаються, що роблять все для блага громади, а на словах нічого? Навіть зустрітися, вислухати громадян не хочуть, бо ж це курям на сміх платити за те, чого нема.
На прийом прийшло чимало громадян із питаннями місцевого значення, їх будуть вирішувати депутат обласної ради Ганна Костюк та помічник народного депутата, депутат районної ради Олег Кожушко.
Директор Сокальської санаторної школи-інтернату Ольга Зигмунд напередодні написала звернення про сприяння у вирішенні питання завершення будівництва басейну. Вона повідомила, що прийшла з доброю вісткою, бо на днях Кабінет Міністрів прийняв рішення про виділення 3880000 гривень на завершення будівництва басейну в школіінтернаті (як пілотний проект). У цьому закладі навчаються діти з Волинської, Тернопільської, ІваноФранківської, Рівненської, Житомирської та Львівської областей. Їм потрібне повноцінне лікування. І спортивний басейн це мрія, яку вона виношувала 17 років. Тепер вона стане реальністю.
– Депутат Угнівської міської ради Андрій Ковальський прийшов з особистим: у Львові вбили його сина, який був підприємцем. Правоохоронці навіть ДТП не зафіксували, справу хочуть закрити та інкримінують її як самогубство. Батько намагається дізнатися, що ж сталося в той день, хто забрав життя у його дитини і за що, чи покарають винних. Син залишив дружину та троє дітей, яким потрібно знати правду…
Отець Роман, церковний касир Леся Новосад, голова церковного братства Ярослав Практика з с. Поториця просили допомогу на завершення будівництва храму, а отець Василь з членами церковного комітету допомогти на перекриття церкви в с. Борове.
Уже обросло бородою й питання шламонакопичувачів. Цього разу від громади села Гута звернулася Галина Городько.
Сокальчанка Марія КудінаБілик просила допомоги в отриманні статусу жертви нацистських репресій. Вона народилася в 1944 році в Німеччині у концтаборі, куди вивезли її маму на роботу. Жінка має документи, які це підтверджують, а також свідоцтво про народження, в якому записано, що народилася у Федеративній Республіці Німеччина у м. Грозсаксенгейм (нині Саксенгейм).
Делегація медичних працівників туберкульозного відділення Сокальської ЦРЛ скаржилися на те, що молодшим сестрам не платять ні оздоровчих, ні індексації по заробітній платі, а також не доплачують за шкідливі умови праці.
– Не знаємо куди нам звертатися, казали вони. Лікарям і медсестрам за стаж і за шкідливість платять шістдесят відсотків, а санітаркам тільки тридцять. Вони вийшли з профспілки медпрацівників, тож захищати їхні права тепер нікому.
Як бачимо, інколи юридична необізнаність людей призводить до ось таких на перший погляд безвихідних ситуацій. Тому мають особливу надію, що народний депутат посприяє у вирішенні їх проблем.
Прийшли на прийом Сокальський міський голова Богдан Зарічний та директор МКП "Сокальводоканал" Тарас Рибіцький. У них теж наболіле питання: "Ми вже два роки намагаємося поставити у правові рамки ДП "Датський текстиль", яке має працювати як інвестор, що здійснює діяльність в Україні. Однак воно не виконує умов договору, який укладений між МКП "Водоканал" та ДП "Датський текстиль", не сплачує за понаднормативні забруднення, які скидає на очисні споруди підприємства. Неодноразово на всіх рівнях з цим підприємством велися переговори. І кожен раз ДП "Датський текстиль" висувало нові та інші аргументи, щоб не платити МКП "Сокальводоканал", пропонувало свої варіанти, які не прив'язані до фактичних забруднень, які контролює наша акредитована лабораторія. Зокрема, пропонувало платити якусь фіксовану плату за ці понаднормативні забруднення. Однак цього робити не можна, бо є норми гранично допустимих концентратів, які вони можуть скидати. Однак їх вони перевищують. За два роки МКП "Сокальводоканал" недоотримав від ДП "Датський текстиль", що є засвідчено перевіркою КРУ, 4,5 млн. грн. МКП "Сокальводоканал" звернувся в суд, щоб в правовій площині розв'язати цю проблему. Однак суд, що, власне ,важко збагнути, став на бік ДП "Датський текстиль". Та МКП "Сокальводоканал" й надалі буде відстоювати свої інтереси, тож повторно звернулось до суду, сподіваючись на справедливе рішення. Адже ДП "Датський текстиль" наносить шкоду місту і скидає забруднені відходи. Раніше ці забруднення були більші, через що й виросли мільйони гривень боргу. Зараз йдеться про 2030 тисяч гривень в місяць. Ця сума для такого підприємства невелика. На жаль, не хочуть втручатися ні екологічна, ні санітарна служби, бо це потужне підприємство дає 600 робочих місць, що дозволяє їм почувати себе у чужій державі вільно аж так, щоб ігнорувати нормативи і закони України", розповів директор МКП "Сокальводоканал" Тарас Рибіцький. І просив народного депутата дати широкий розголос справі та вийти на посольство Данії, щоб безпосередньо розповісти про діяльність ДП "Датський текстиль" на теренах Сокальщини.
Сокальський міський голова Богдан Зарічний додав, що п'ять місяців тому з Львівської ОДА отримали лист, в якому йшлося про те, що Сокальська міська рада здійснює тиск на ДП "Датський текстиль" і воно не може нормально працювати. Ці звинувачення, на його думку, безпідставні, оскільки особисто бере участь у всіх переговорах, де є два спірні питання: точка відбору і формула розрахунку. Дійти до істини і нормальних відносин важко. Мабуть, потрібно провести "круглий стіл", щоб обговорити всі ці питання та чітко розставити акценти.
…Майже чотири години без перерви тривав прийом. Впродовж цього часу тривала невимушена предметна розмова між депутатом і виборцями про наболілі питання та шляхи їх розв'язання. Жодне звернення, з яким прийшли люди, не залишилося поза увагою народного депутата. Загалом на особистий прийом до нього прийшло сорок осіб. Усі проблеми він обіцяв уважно вивчити і вжити заходів у межах своєї компетенції.
У коментарі після прийому Степан Курпіль зазначив:
– Нині на особистий прийом прийшло тридцять людей в Червонограді і сорок в Сокалі. Звернення мали різний характер, десь є питання, які мають місцеве значення, побутові, багато є звернень про матеріальну допомогу, в тому числі й від церков, від людей, які потребують допомоги через хворобу, операції, злидні. Це свідчить про масове зубожіння людей. Є питання господарського плану.
З головою районної ради та головою РДА говорили про більш глобальні питання, які стосуються економічних та соціальних проблем регіону: митних переходів, шахтарські проблеми, створенння Сокальського держлісгоспу, дороги, які в катастрофічному стані, не лише на Сокальщині, а й в усій Україні. Однак нас турбують дороги, які є у нас. Адже у Великих Мостах фактично немає дороги, там суцільний танкодром. Прикро, що саме торік її ремонтували і вклали 860 тисяч бюджетних коштів, які практично викинуті на вітер, бо зійшов сніг зійшла дорога. Хто за це має відповідати? Це ж немаленькі гроші! Якщо в такий спосіб ремонтувати дороги з такими результатами за декілька місяців, то у нас ніколи не буде грошей ні на що. Я мав зустріч з головою ОДА Вікторем Шемчуком, де говорив про цю проблему. Очільник області підтвердив, що вживатиме найжорсткіших заходів, до тих, хто ремонтує дороги.
– Не можу сказати, що органи самоврядування працюють погано, десь є недоліки, десь є проблеми. Але для того, щоб вони могли працювати і вирішували на місцях проблеми, у них мають бути матеріальні ресурси, а їх немає. Всі кошти концентруються в Києві. Потім несправедливо розподіляються, тому реформа місцевого самоврядування є вкрай необхідною. Для того, щоб забезпечити місцеве самоврядування фінансовими ресурсами, мусить бути також "реформа відповідальності", в першу чергу керівників. Бо у державі тотальної корупції є тотальна безвідповідальність, коли рука руку миє. Скільки тут розповідали прикладів, що не можуть домогтися правди, тому що все пов'язано неправдою та обманом.
Нині було також багато нарікань на медичне обслуговування, на соціальне забезпечення, на нарахування пенсій. Таких питань багато. Тішить, що люди довіряють мені і приходять на прийом.
Громадянам не потрібно чекати, коли буде особистий прийом депутата, бо завжди є можливість звернутися до моїх помічників, які керують громадськими приймальнями. І це буде швидше та оперативніше. В Сокалі адреса громадської приймальні: вулиця В. Стуса, 1А (тел. 22793), у Червонограді на вулиці Сокальській, 16 (тел. 41994). Працюють також приймальні громадян в смт.
Добротвір та м. Кам'янкаБузька.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.