Хочу поділитися радістю та розповісти вам про свою маму, Ярославу Теодорівну Бугай (дівоче прізвище Заремба) (на знімку). А спонукає мене до цього гордість за її трудову діяльність. Зовсім випадково, коли була в родичів у гостях, мені в руки потрапив випуск № 8182 газети "Голос з-над Бугу" від 10 жовтня 2013 року, в якому чимало місця відведено розповідям про поштарів.
Приємно читати хороші відгуки про роботу працівників пошти, а тим більше про колишніх працівників, поштові династії.
На фотографії поряд із Євою Терів я впізнала свою маму, Ярославу Зарембу. Така ж фотографія зберігається у сімейному альбомі нашої сім'ї, є ще й інші, на яких молоді, усміхнені, щасливі обличчя поштарок Марії Синиці, Галини Гайдук. Ще з дитинства в пам'яті залишилися розповіді мами про роботу на пошті.
Нелегка доля спіткала її, та вона завжди з оптимізмом і вірою у краще долала всі перешкоди. Народилася мама 1941 року в с. Стоянів Радехівського району. Після закінчення школи, молодою дівчиною у 1959ому прийшла працювати на пошту, у Сокальську райконтору зв'язку.
Працювала оператором, підміняла начальників у сільських відділеннях зв'язку. Працювати на пошті було престижно, хоча і роботи мали багато, по 56 газет передплачували в кожну хату, відправляли значну кількість посилок, листи привозили мішками, особливо перед святами. Та все це було під силу молодим, тендітним, працьовитим поштарочкам.
У 1966 році звільнилася з роботи, разом з чоловіком переїхала жити у Тернопільську область. Важко було їм самим виховувати дітей, батьки і вся рідня жили на Львівщині в Сокальському та Радехівському районах.
Через 10 років повернулися жити в Сокаль. Часто зустрічалися з колишніми маминими співробітницями по пошті. Ми з братом закінчили школу, поступили вчитися у Львів. Батьки хотіли, щоб сім'я була разом, і прийняли нелегке для себе рішення переїхали жити в обласний центр. Знову потрібно було починати життя з чистої сторінки. Нові знайомства, пошук роботи.
За збігом обставин, вдруге, життєва дорога привела маму на пошту. Починати довелося все з початку, працювала оператором групи резерву у різних відділеннях зв'язку Львова, пізніше оператором на пошті Львів6, яке було не доставним, надавали послуги населенню і обслуговували чималу кількість організацій; пізніше начальником пошти Львів70, на базі якого було створено дільницю по виплаті пенсій та соціальних допомог.
У Львівському поштамті пропрацювала 20 років. Була вимогливою до працівників, але справедливою, хорошим наставником у роботі, прикладом для наслідування для молоді. Завжди стримана, виважено приймала, іноді і непрості, рішення, була наполегливою у роботі, освоїла роботу на касових апаратах різних моделей, пізніше і на комп'ютері. Повагу колишніх співробітників заслужила своєю відданістю до роботи, хорошим ставленням до людей, користувалася авторитетом у керівництва.
Часті розмови про пошту зробили свою справу. 1993 року і я прийшла працювати сюди. Так, як і мама, починала з оператора поштового зв'язку групи резерву, пізніше заступником начальника відділення зв'язку Львів17, начальником відділення зв'язку Львів5. Нині провідний інженер з якості відділу технології надання послуг та маркетингу Поштамту ЦПЗ №1.
Отак у нашій сім'ї мамою започатковано поштову династію. Хочеться надіятися, що для пошти настануть кращі часи, робота поштарів буде гідно оцінюватися, а працівники гордитимуться, що приналежні до великої поштової родини.
Про Єву Терів стаття була надрукована до Всесвітнього дня пошти, хочеться щоб до Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку надрукували і про мою маму Ярославу Бугай. З професійним святом вітаю усіх поштовиків!
Тетяна БУГАЙ,
провідний інженер з якості ВТПМ Поштамту ЦПЗ №1 •ЛД УДППЗ "Укрпошта".
