В радянські часи займатися звірівництвом було престижно, цікаво і вигідно. Крім спеціалізованих звірогосподарств Мінсільгоспу, існували ще сотні великих господарств споживчої кооперації, кожен, більшменш потужний м"ясокомбінат, колгосп мав за честь розводити та утримувати пухнастих звірів. Галузеві вищестоящі організації суворо слідкували за станом виробничого процесу в підпорядкованих їм господарствах. Непогано були налагоджені ветеринарна і зоотехнічна служби, доставка кормів та збут хутрової сировини, запчастини та обладнання ремонтували та поставляли майже кожною мехмайстернею. Про це сьогодні можна лише мріяти і завидувати. Керівникам підприємств (це стосується і голів колгоспів, директорів радгоспів чи спецгоспів) залишалось лише поїхати в столицю, "вибити" плани поставок (кормів, обладнання, основних засобів і т. д.), своєчасно здати на бази хутросировину, щоб отримати премію. Ось і вся казочка про роботу. Сьогоднішній день господарювання в будьякому сільськогосподарському підприємстві, а тим більше звірогосподарстві, ставить перед керівництвом такі проблеми, що колишні директори (голови колгоспів) не витримали б і тижня.
На теперішній час українські звіроводи, як і вся економіка країни (в т. ч. сільське господарство найбільше), переживають не найкращі часи.
Зникли фактично всі звірогосподарства кооперації, не має жодної ферми при м’ясокомбінатах та сільгосппідприємствах (колишніх колгоспах), тих, які на сьогоднішній день існують та намагаються виживати, можна порахувати на пальцях. Для статистики: якщо на початку 90х років Україна вирощувала до 2 млн. штук шкірок норки, близько 30ти тисяч сріблясточорних лисиць в рік, то на сьогоднішній день показники такі: норки до 350000 шт., сріблясточорні лисиці близько 6000 шт., причому внутрішній український ринок до економічної кризи міг спожити 1,52 млн. штук норки та до 15000 штук сріблясточорної лисиці і песця. Завдячуючи штучно створеній економічній кризі, багатих людей в Україні ще збільшилось, а отже, хутро нині користується попитом.
Серед підприємств, які займаються вирощуванням хутрових звірів, вистояли в період розвалу розвинутого соціалізму і переходу до "дикого" капіталізму та працюють в умовах повного знищення владою села та сільськогосподарського виробника, є і ТзОВ "Галичхутро", яке намагається успішно протидіяти всім шкодочинникам та ефективно (наскільки це можливо) працювати. Це підприємство розвинуло свою діяльність на території шести сіл: Велике, Поториця, Горбків, Лучиці, Шарпанці, Ганівка. Займається вирощуванням хутрових звірів (норка, сріблясточорна лисиця), свиней, ВРХ молочном’ясного напряму, рослинництвом. Як їм вдалося вижити в ринкових умовах та створити сучасне працююче підприємство, спробувала з’ясувати, коли побувала на звіропідприємстві.
ВЗЯВСЯ ЗА ГУЖ, НЕ КАЖИ ЩО НЕ ДУЖ
…До директора Василя Петровича Мухи (на знімку вгорі) потрапила одразу. Хоча годинник показував дев’яту годину ранку, він стурбовано розмовляв по телефону: узгоджував з керівником Лучицької дільниці виконання денного плану роботи. Адже, як уже відзначалося, уже три роки звірогосподарство, крім вирощування норок та сріблясточорних лисиць займається й молочном’ясним скотарством та рільництвом. Тож від виробничих проблем у директора ТзОВ щодень голова йде обертом. Але, як каже пан Василь, взявся за гуж, не кажи що не дуж.
А на його долю випало чимало випробувань відновити функціонування прославленого на весь колишній Союз Сокальського звірогосподарства, яке ледь животіло та було визнане банкрутом в 1999 р., дати йому друге дихання та втримати на плаву в умовах українського ринку ("дикого" капіталізму, ринку безвідповідальності всіх і перед всіма). І він достойно з цим справився.
Коли СП Сокальський звіроплемгосп було оголошено банкрутом, я на той час працював юристом, розповідає директор. Тисячу разів проаналізувавши виробництво, поспілкувавшись із спеціалістами, дійшов висновку, що дане підприємство має працювати. Тож запропонував кредиторам Сокальського звіроплемгоспу створити на його базі орендне. Адже залишились хороші спеціалісти, генетика, певна база, потрібно було лише повернути роботу в потрібне русло. В цю, здавалося "примарну" ідею вірив лише Господь Бог на 100% та я на 90%, решта іронічно посміхалися, а хто щиро співчував. Однак всі ліквідаційна комісія, кредитори, працівники звірогосподарства виявились заручниками банкрутства, яким нічого не залишалось як надіятись на "дивакаМуху" і його новостворене ТзОВ "Галичхутро". І ця дивоідея спрацювала і з перемінними успіхами працює до сьогоднішнього дня. За два роки діяльності ТзОВ викупило всі основні засоби збанкрутілого звірогосподарства, які необхідні для вирощування та утримування хутрових звірів, колишнім працівникам погасило заборгованості по заробітній платі, сплачені всі платежі в Пенсійний фонд та податки. Причому ці два роки були становленням виробництва, віри власних працівників в життєдіяльність Товариства, заміни негативного ставлення постачальників, покупців, державних органів та структур на позитивне, тобто вироблявся імідж стабільності виробничого процесу. Ще два роки потрібно було для припинення руйнації (зносу) основних засобів, і тільки в 2005 р. вдалось приступити до реконструкції та нового будівництва.
Незважаючи на дуже тяжке відновлення виробництва, починаючи з 2002-го і до 2007р., йшло активне нарощування поголів"я основного стада – норок і сріблясточорних лисиць. Якщо на момент утворення підприємства, ТзОВ взяло в оренду 1956 самок норки та 233 лисиці, то на 1 січня 2007 року воно утримувало 21010 самок норки та 500 (на сьогоднішній день 600) самок сріблясточорної лисиці. На даний період це було одне з найбільших звірогосподарств на теренах колишньго Союзу, яке вирощувало норки і сріблясточорні лисиці (для довідки найбільше поголів’я норки в СП “Сокальський звіроплемгосп” становило 19200 самок). На жаль, штучно створена економічна криза, бездіяльність та безкарність дій різних гілок влади, постійні виборчі процеси, маразматичні прагнення власників українських банків заробити (а отже, знищити виробників), фантастичні суми в найкорот•ший термін, відсутність правильного грошового обороту (щоденне штампування Нацбанком грошей і відсутність їх в обігу!?) призвели до того, що на сьогоднішній день ТзОВ "Галичхутро" утримує 3850 самок норки, хоча з наступного року дане поголів’я збільшиться до 4750 голів.
Нестабільність економічної ситуації в Україні та економіки світу в цілому, відсутність регулювання ринку державою, зобов’язали керівництво підприємства шукати можливість для зменшення економічних ризиків виробництва, розширювати як асортимент продукції, так і покращувати її якість. Почали з’являтись кольорові типи норок такі як дика, паломіно, хрестовка, норки з коротким остьовим волосом (так звані скандинавські) сканблек, сканбраун, перлова, біла, які значно збільшили ефективність збуту.
ВИРОБНИЦТВО ХУТРА СПРАВА НЕ З ЛЕГКИХ
У звірогосподарстві багато уваги приділяють селекційній роботі, ведуться племінні карточки (паспорт племінного звіра), де записуються відповідні параметри, дотримання яких обов"язкове для збереження та покращення високопродуктивного племінного стада номер звіра, матір, батька, кількість звірів в гнізді при народжуваності, кількість відходу цуценят з даного гнізда, контрольну вагу в період його росту (кожних десять днів, починаючи з 10го червня), вид, колір, відтінок, довжина ості, кількість остьових та пухових волосин, бонітувальна вага, розмір, чистота кольору кожен параметр оцінюється за десятибальною шкалою і чим вищий середній бал, тим кращі його племінні якості. Але на всі параметри відразу увагу звернути неможливо, тому тут спершу планують збільшити поголів’я сканблеку, його розмір та зберегти короткий остьовий волос, на решту параметрів звертають увагу менше. Через деякий час підтягують і всі інші величини. В господарстві реанімована комп"ютерна програма "Селекція", яка працює з перебоями ще з 90х років минулого століття. Вона автоматично підбирає пари до гону, виключаючи можливість близькородинних схрещувань, після щеніння відразу відбирає найкращі гнізда, автоматично формуючи племінне ядро певного типу норки чи сріблясточорної лисиці. Протягом вирощування, стежачи за кожним звіром, зоотехніки, ветлікарі та звіроводи вибирають на плем"я тих звірів, які не хворіли, активно росли, прекрасно їли корм і отримали найбільший середній бал при бонітуванні. ТзОВ "Галичхутро" з 2003 року було племінним репродуктором, з 2005 по 2009 – заводом з вирощування норки типу СТК (стандартно темнокоричнева), але ринок змусив змінити напрямки кольорів, тому на сьогоднішній день Товариство має статус племінного репродуктора з розведення та вирощування норки типу сканблек та сапфір і сріблясточорної лисиці. Отримали й ліцензії на продаж племінного молодняка звірів, щорічно його реалізовують в різних кількостях і в різні куточки України та за кордон (найбільше в 2005 р. було продано 5000 голів норки та 400 голів сріблясточорної лисиці, зокрема, норки в Білорусь. "Нашу норку та лисицю можна побачити в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській, Київській, •Полтавській, Житомирській, Рівненській, Тернопільській, Волинській областях і жодне господарство не висловило невдоволення нашим племінним звіром”, каже директор ТзОВ і додає: “Я пишаюся зоотехніками та ветлікарями, які сумлінно ставляться до своїх обов"язків. Ми за лічені хвилини можемо встановити родовід кожного новонародженого звіра до 2002 р. Дана племінна база допомагає в роботі і з іншими тваринами: свиньми та ВРХ, оскільки застосувати такий підхід на іншу групу тварин уже неважко”.
Працює в господарстві і програмна система годівлі звірів, яка збалансовує раціони по білках, жирах та вуглеводах, крім цього, враховується і збалансування раціону по незамінимих амінокислотах, таких як, метіонін, лізин, триптофан, цистин. На кожний період утримання звірів та його росту потрібна різна кількість білків, жирів та вуглеводів і різні кількості незамінимих амінокислот. Якщо врахувати, що в різні пори року постає різна кількість кормів, то раціон переглядається мінімум один раз на тиждень. Коли б в годівлі свиней та ВРХ в Товаристві була така ж програма, а не годували цих тварин позавчорашнім днем кормовими одиницями (в жодній країні світу не має годівлі в перерахунку на один кг вівса!!!), то результати в тваринництві були б інші.
ЗВІРОГОСПОДАРСТВО ЗБЛИЗЬКА
Невдовзі переконалася, що утримувати та розводити хутрових звірів справа нелегка.
…Шедове господарство розкинулося на тридцятигектарній площі. І потрібно чимало часу, щоб його обійти, не кажучи про те, щоб утримувати в порядку. Чимало шедів завалив цьогорічний снігопад, і скільки необхідно коштів щоб їх відновити, коли на один шед припадає 300320 листів шиферу, 400 м труби, 55 м кутника, 600 м арматури, 800 м2 оцинкованої зварювальної сітки, 3 м3 дошок, 25 м3 бетону або асфальту? Але, як сказав директор, коли дивитись в майбутнє, необхідно вишуковувати кошти для цього і відновлювати. Завдячуючи провожатій, ми легко віднайшли потрібний шед, і за декілька хвилин уже милувалися пухнастими чорненькими, біленькими, голубенькими норками та сріблясточорними лисичками, яких оглядали звіроводи. У шедах – чистота і порядок.
В цей день працівниці проводили бонітування звірів: відбирали їх на плем"я. Зоотехнік Надія Ковалик разом із звіроводами Надією Пєшковською, Галиною Сосною, Любов’ю Леськів, Олександрою Крук вимірювали довжину тіла, зважували, виміряли довжину остьового волосу, підбирали тон кожної кольорової гами. Все це акуратно записували на трафаретку, що є так званим паспортом тварини, про що вже було сказано вище. Головний зоотехнік розповіла, що норка за десять днів прибавляє у вазі 100300 грам, сріблясточорна лисиця 300700 грам. Корм для тварин має бути збалансованим і містити всі макро та мікроелементи та необхідні вітаміни. Звірі їх отримують при приготуванні корму з цільної риби, субпродуктів яловичих, свинських, курячих, рибних відходів, зерна, овочів, в деякі періоди цукру, молока, сиру та вітамінних добавок. Щоб корм своєчасно був приготовлений та звірі його отримали належним чином про це дбають працівники кормоцеху Василь Бокала, Роман Цибуля, Михайло Калачник, Ярослав Шумський і, звичайно, незмінний його керівник бригадир кормоцеху Василь Калиш.
Кожен звіровод, а їх тут 9 постійних працівниць та три підмінні, доглядають по 450550 голів маточного поголів"я та 1500 голів молодняка. Ще є п"ять звіроводів, які дивляться за лисами. Працювати із звірами важко, бо треба не тільки нагодувати їх, але й почистити клітки, напоїти, провести гон, провакцинувати, пробонітувати, слідкувати за належним його ростом та фізичним станом. Через що й молодь не дуже охоче йде сюди працювати, так як і в сільське господарство в цілому. Однак ті, хто любить тварин, втягується в роботу, і нерідко залишаються тут назавжди. Як от сама Надія Петрівна. Вона прийшла сюди зоотехніком у 1973 році і досі тут працює. Уже на пенсії Надія Смик, але не залишає роботу. Жінка каже, що звикла і без неї не може. Найстаршим звіроводом є Ярослава Холонь, яка уже п"ять років на заслуженому відпочинку, однак покидати роботу ще не думає. Жартуючи, каже, що звільниться тоді, коли директор піде на пенсію.
А є такі працівники у звірогосподарстві, які тут з дитинства, ніби і народились – той же Василь Калиш. Чимало терпіння вимагає у звіроводів Любові Романюк, Лесі Запісоцької, Ірини Сатанюк, Надії Бобряшової догляд за лисицями, бо на кожну припадає по 135 самок. Пухнасті не раз показують свій норов, а особливо важко з ними справитись під час гону. Із 1988 р. працює на підприємстві й бригадир Ольга Сагала, яка звикла до пухнастих. Її бригада дружна, кожний готовий прийти на допомогу один одному.
Уже 35 років працює на підприємстві головний ветлікар Володимир Шлапак, який є найдосвідченішим спеціалістом на теренах України у звірівництві. Він дбає про тварин краще як в наших лікарнях про людей, щоразу наголошуючи, що з ними треба поводитись дуже обережно, бо у них підвищується температура навіть від стресу. Разом з колегамиветлікарями Володимиром Запісоцьким, Богданом Сорокою пильнують, щоб все поголів"я було здорове, вчасно нагодоване, напоєне. Щоранку, роблячи обхід по фермах, уважно вислуховують працівників про стан підопічних, виявивши хвору тваринку тут же заносять в амбулаторний журнал, де фіксують встановлену хворобу та процедуру лікування. Кожен вид та тип звірів потребує особливої уваги та догляду, найвитриваліша сріблясточорна лисиця та темнокоричнева норка, а найделікатніша сапфірова. Вона потребує значно більше уваги, тому з нею працюють досвідчені звіроводи. Для запобігання пошесті звірів двічі на рік проводиться їх вакцинація. Вакцину ж в Україні не виробляють, а завозити зза кордону дуже важко і накладно, крім цього, відповідальності за це ніхто не несе, крім покупця. Щорічно необхідно перевірити норок на хворобу, яка називається "алеутською", вона на зразок людського СНІДУ, і якщо з’явилася в стаді, то щоб її позбутися, доводиться вибивати все поголів"я, знищувати та пропалювати весь інвентар, яким обслуговували звірів та все продезинфікувати.
З цікавості запитала у ветлікарів, на що найчастіше хворіють норки та лисиці?
У зимовий період на запалення легень, каже ветлікар Богдан Сорока. Бувають ускладнення після вакцинації. Літом потерпає печінка, від не завжди якісних кормів (найчастіше курячі кишки).
Ветлікарі сумлінно ставляться до роботи і переживають за здоров’я своїх пухнастих “пацієнтів”. І приємно, що таких працівників, які вболівають за долю цього господарства більшість.
ОРІЄНТИР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ТА КОНКУРЕНТНОЗДАТНІСТЬ НА ЗОВНІШНЬОМУ
Норка не хліб, не молоко, які потрібні щодень, а предмет розкоші, тому її реалізація залежить, в першу чергу, від добробуту споживачів. На жаль, в Україні лише певний відсоток людей може дозволити собі шубу з норки. Але в зв"язку із зменшенням світового виробництва шкірок норки, а разом з тим обмеженням контрабандної шкіркової продукції в Україну, найближчі два роки проблем із збутом на внутрішньому ринку не буде. Кількість багатих людей в Україні щорічно збільшується, які можуть дозволити собі придбати хутрову розкіш, а то і не одну. Але основний ринок збуту хутра Росія, тим більше що звірівництво цієї країни на межі вимирання, в принципі те ж саме стосується і України. Завойовувати внутрішній і зовнішній ринки легше, якщо продукція має широкий асортимент, якісна, і відповідає попиту. Тому в господарстві вирощують таку велику кількість кольорів норки і сріблясточорну лисицю.
Завдяки такій гамі кольорів норки та найбільшому стаду сріблясточорної лисиці на теренах колишнього Союзу ми можемо достойно конкурувати на ринку хутра, каже директор ТзОВ Василь Муха. Стараємося, щоб наше хутро мало низьку собівартість і було конкурентноздатне, як і інша продукція рослинництва та тваринництва. На жаль, не завжди це вдається, через відсутність обігових коштів.
Були б вони, планувати свою діяльність було б набагато легше.
Любов ПУЗИЧ.
(Продовження – в наступному номері).
Фото автора.