Поезія

Лесі Українки присвячується

СЛАВЕТНА ДОНЬКА УКРАЇНИ
Неподалік від нас,
у місті на Волині,
вродилося дівча
в українській родині.

Батьки її любили,
леліяли, плекали,
порадившись,
Ларисою назвали.

Та час минав,
дитина підростала
і в свої дев’ять років
вірш перший написала.

Любила вона все:
гаї, степи безкраї,
і синій наш Дніпро,
і полонини, плаї.

А більш за все вона
любила  дух народу,
який споконвіків
боровся за свободу.

Не дивлячись на біль
і на важку хворобу,
писала про життя,
про волю, про свободу.

І до останніх сил
вона про все писала,
псевдонім – Українка
не заплямувала.

Читаючи вірші
про волю, про свободу,
ми мусим пам’ятать,
якого ми є роду.

Ми українці є,
і мова в нас нетлінна,
ніхто нас не поставить
ніколи на коліна.

Вікторія ЛЯЛЬКА,
учениця 6 кл. Сокальської ЗШ I-III cт. №5.

Голос Сокальщини на GoogleNews