Поезія

Поезія Ірини Шклянки

Цей лист сьогодні я пишу тобі, «не наш солдате»,

Про те, що накипіло у душі,

Про те, що важко чути звук гармати,

І безперервні сльози матерів…

Я бачу скільки вже людей земля втоптала,

І горем вмитий тепер кожен дім.

Ховається від нас сьогодні правда,

Лукавий світ… тепер недобрий він…

І день за днем десь там під Іловайськом,

Все більше й більше гине вояків.

А ти, «чужий солдате», зглянься…

У них є рідні, у них є матері.

Та що ж вони?! На себе подивися!

За що ти борешся, для чого це тобі?!

І ким ти станеш після бою цього?

Героєм?! Ні… ти будеш зрадником братів!

Потонеш в морі сліз українських матерів.

Ірина Шклянка,  студентка III курсу Луцького держуніверситету, с. Волиця.   
           

Голос Сокальщини на GoogleNews