Цей лист сьогодні я пишу тобі, «не наш солдате»,
Про те, що накипіло у душі,
Про те, що важко чути звук гармати,
І безперервні сльози матерів…
Я бачу скільки вже людей земля втоптала,
І горем вмитий тепер кожен дім.
Ховається від нас сьогодні правда,
Лукавий світ… тепер недобрий він…
І день за днем десь там під Іловайськом,
Все більше й більше гине вояків.
А ти, «чужий солдате», зглянься…
У них є рідні, у них є матері.
Та що ж вони?! На себе подивися!
За що ти борешся, для чого це тобі?!
І ким ти станеш після бою цього?
Героєм?! Ні… ти будеш зрадником братів!
Потонеш в морі сліз українських матерів.
Ірина Шклянка, студентка III курсу Луцького держуніверситету, с. Волиця.