А Я ТЕБЕ ЧЕКАЛА СТІЛЬКИ ЛІТ
(Шевченкова Оксана)
А я тебе чекала стільки літ!
Я часом навіть марила тобою.
І сипався на землю білий цвіт,
Вербове листя плило за водою.
Зів’яла та надієчка моя,
Що поєднати доленьку хотіла,
А я тобі калиною цвіла,
При зустрічі тополею тремтіла.
Я стала би русалкою тоді,
Щоби тебе з долоні напувати.
Мою красу розп’яли москалі,
Ну, а тебе постригли у солдати.
Земні дороги наші розійшлись,
Моя душа тепер твою шукає,
Голубкою здіймається увись,
То квіткою в підніжжі розцвітає.
ДІАЛОГ З ТАРАСОМ
– Ми йдемо щорічно
До Тебе, Тарасе,
Неначе звітуєм
Про наше життя.
Усе в нас прекрасно,
Все чисто, все ясно,
Та радості в серці,
Тарасе, нема.
І люди у селах
Чомусь невеселі,
Їм муляє душу якась тягота.
Скрізь лиця похмурі
Поникли в зажурі,
Хоч панства і рабства
Давно вже нема.
– Самі винуваті,
Бо ви в своїй хаті
У чварах змарнили
Свій зоряний час.
Чому не єднались?!
На що ж сподівались?
Ідіть! Я не можу
Дивитись на вас!
Марія ПАВЛОВА, с. Хлівчани.