ЗЕМЛЯКАМ
Вас родили не для війни,
Ви зростали лише для миру,
Ви найкращі наші сини –
Захищаєте нас в цю хвилину.
Вас чекає ваше село,
Вас чекають ваші оселі.
Нам потрібне ваше тепло –
Вам потрібні очі веселі.
Хтось вугілля давав на-гора,
Хтось футбол грав у команді,
Ця страшна, ця страшенна війна –
Боляче, але ми безпорадні.
Сало, смалець, часник і буряк,
Бульба, тістечка, каремати…
В чому справа і як це так?
Ви не вдома і ви солдати.
Ви на сході, а захід ваш
Вас молитвами огортає –
Коли прийде наш мирний час,
Все це Бог лише тільки знає.
Що ж він хоче, лукавий сусід?
Що ж він хоче від України?
Там на сході вже стільки бід,
Там на сході одні руїни.
Проклинаємо цю війну,
Вас чекаємо, поверніться!
Проклинаємо сатану,
Дикі нелюди, схаменіться!
Хлопці, братики і сини,
Бережіться і не баріться,
Вас чекають ваші родини,
Вас чекає село поверніться!
Тетяна БУРЯК, с. Острів.
Ця нещадна неоголошена війна на Донбасі щодня забирає кращих синів України. В буденному житті ми їх часто не бачили, вони зростали в наших містах та селах, так швидко змужніли, що ми і не помітили, коли стали воїнами. Нині вони наші захисники і наші земляки. Мій вірш для цих хлопців. Низький уклін батькам, що зростили синів-героїв!