Поезія

Володимир Полянчук про Україну

Україні

Україно, чайко, що кигиче,

Не даєш мені закам’яніть,

Виринаєш антом предковічним

І трипільцем з глибини століть.

Князем, що хрестив нас у Славуті,

Гетьманом, що Хмелем називавсь,

Президентом першим незабутнім

І повстанцем, що в бою не здавсь.

Селянином, що повік пре плуга,

Матір’ю, що хліб вийма з печі,

Диким Полем і Великим Лугом,

Де святилась воля при мечі.

Жаром вже примерзлої калини,

Вербою, що пальму заміня,

Донькою, онукою чи сином

Перед чином завтрашнього дня.

Пил з історій струшувати мушу,

Щоб сторінку давню зрозуміть…

Україно, глянь у мою душу,

Нас ніщо не зможе розлучить.

Володимир ПОЛЯНЧУК,с. Боб’ятин.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.