Із Добропілля на Донеччині. Саме звідти родом засновниця нового дитячого простору та кілька її колег, які після переїзду з родинами вирішили почати все з нуля в іншому місті. Про це повідомляє «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.
«Полтавська думка» пише, що Олена Штагер усе життя мешкала в Добропіллі – невеликому, але затишному містечку Донецької області.
«Воно таке затишне, – розповідає жінка. – У нас була дуже гарна школа. Моя старша дитина 7 років тому йшла до школи, яку за президентською програмою відбудували. Вона була просто ідеальна. Зараз її вже фактично немає, вона зруйнована…»
Перед війною місто активно розвивалося. Олена працювала економісткою, однак після декрету захотіла більш творчої діяльності. Разом із подругою у 2018-му вона відкрила швейно-вишивальний цех. А вже у 2020 році їй запропонували очолити центр дитячого розвитку, що з’явився в Добропіллі за франшизою. Жінка спершу сприйняла це як тимчасову роботу, але невдовзі їй вдалося поєднати бізнес і материнство.
До початку повномасштабної війни під її керівництвом працювало вже три заклади – у Добропіллі, Дружківці та Краматорську. Безпосередньо напередодні вторгнення відкрили ще один філіал. Попит був чималий, адже подібних освітніх просторів тоді у місті не існувало.
«Я взяла дітей і переїхала до Полтави»
З початком великої війни центри призупинили роботу, а потім остаточно закрили. У травні 2022 року Олена разом із дітьми переїхала до Полтави – міста, яке нагадало їй рідне Добропілля, але значно більше за масштабом.
Перевезти виробництво вдалося не відразу – довго шукали відповідне приміщення та транспортували обладнання. А от дитячі центри перенести не було можливості через умови франшизи.
Жінка пригадує, що був період, коли частина людей почала повертатися до міста, і навіть вона на місяць відправила дітей до бабусі. За її словами, тоді здавалося, що життя поступово відновлюється, виникали думки знову запустити роботу, адже школи й садки працювали лише дистанційно, і для дітей фактично не було альтернативи. Вона навіть їздила домовлятися про приміщення. Проте через відсутність бомбосховища вони вирішили не ризикувати й не відкривати заклад у Добропіллі.
Народження «Добріка»
На початку 2025 року Олена вирішила податися на грант від міжнародної організації СОС Дитячі містечка. Програма підтримувала саме жінок і матерів-підприємиць, що планували створювати освітні чи дитячі простори. Після навчання й успішної заявки вона отримала майже 180 тисяч гривень на реалізацію проєкту.
Так у травні відкрився дитячий простір у Полтаві, який символічно назвали «Добрик» – на честь рідного Добропілля.
Можливості для дітей
У «Добріку» діє кілька напрямів: підготовка до школи, англійська мова, заняття з раннього розвитку та тімбілдінг. Програма підготовки триває три місяці та має конкретний результат – дитина починає читати прості слова й розуміти текст, а також пише друкованими літерами.
Заняття поділені на два блоки: читання з письмом та математика з логікою. Останній напрям – факультативний, для тих дітей, які вже впевнено читають і пишуть.
Перша група вже завершила навчання, сформована нова. Олена розповідає, що в їхньому центрі парти розташовані так, аби діти відчували себе в умовах, наближених до шкільних. Викладачами з підготовки працюють учителі НУШ із досвідом роботи. У групі зазвичай займається десятеро дітей: тоді їх можна поділити на підгрупи, поєднувати навчання з іграми. Якщо ж учнів лише п’ятеро, заняття фактично перетворюються на індивідуальні. За її словами, важливо, щоб дітей у групі було більше – так вони вчаться працювати в колективі, адже в школі їм також доведеться опинитися серед нових людей. Це допомагає зменшити страх перед навчанням.
Для роботи у Полтаві використали методику, яку свого часу створили в Добропіллі – власний авторський курс, розроблений поза франшизою.