Держава за допомогою фіскальної політики має три способи впливу на грошові потоки в економіці.
По-перше, це податкові платежі, які вилучаються з обороту і переходять у розпорядження держави.
По-друге, наявні фінансові ресурси держава використовує для забезпечення виконання своїх функцій і стимулювання розвитку економіки, що відображається у скоєнні державних витрат (закупівель).
По-третє, іншу частину коштів держава використовує для вчинення своїх соціальних витрат (субсидій) – освіта, медицина, культура, соціальні гарантії.
Аксіоматичним є твердження про те, що, вилучаючи за допомогою податків певну частину доходів учасників економіки, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, і таким чином, регулювати соціально-економічні процеси в країні. Це, в свою чергу, дозволяє говорити про закон обумовленості податків обсягом суспільно необхідних функцій держави.
Стягуючи податки і здійснюючи соціальні виплати, держава впливає на величину особистого наявного доходу, що має такий вираз:
ЛИД = НД-Н + СВ
де ЛИД – особистий наявний дохід;
НД – національний дохід;
Н – податки;
СВ – соціальні виплати; звідки:
ЛИД = НД-ЧН
де ЧН – чисті податки.
Чисті доходи зменшують особистий наявний дохід – суму, яка реально залишається в споживачів для формування споживчого та інвестиційного попиту. Це так зване непряме вплив держави на сукупний попит. Але держава здатна впливати на сукупний попит і безпосередньо, здійснюючи витрати, необхідні для виконання своїх функцій – оборони, внутрішнього правопорядку, управління, охорони природи, науки, розвитку економіки. При стабільної економіки курс євро і долара також досить стабільні.
Держава виступає окремою складовою, яка формує сукупний попит:
сукупний попит = споживчий попит + інвестиційний попит + попит держави
Звичайно, існує ще одна складова сукупного попиту – чистий експорт або різниця між експортом та імпортом товарів у зовнішньоторговельних операціях. Тому повна формула сукупного попиту має такий вигляд:
сукупний попит = споживчий попит + інвестиційний попит + попит держави + експорт товарів – імпорт
Вплив держави на зовнішньоекономічну сферу є ще одним непрямим методом впливу на сукупний попит.