Серед білого дня, 19 листопада цього року, у центрі Сокаля собаки «в черзі» у… бібліотеку, «вільно прогулюються та відпочивають» біля пам’ятника Є. Петрушевичу. В такій ситуації люди, а, особливо, діти – у небезпеці. Працівники служби з відлову бездомних собак п’ять разів у цьому році приїжджали в Сокаль і щоразу відловлювали від двадцяти до тридцяти псів. І це все за кошт платників податків з міського бюджету. То звідки знову стільки бездомних собак у місті? Можливо це вина й мешканців, які проганяють їх на вулицю? Для того, щоб люди трішки задумались над тим, що вони несуть особисту відповідальність за тих, кого приручили, пропоную вірш молодої української поетеси Яніки Терещенко.
Галина ШКЛЯНКА, депутат Сокальської міської ради.
Фото автора.
Все бігає, шукає кусок хліба
Все бігає, шукає кусок хліба,•З надією до людей в очі заглядає?
Коли він їв – хоча б для виду –
Ніхто його, скитальця, не питає.
Хто спересердя копняка піддасть,
Хто невблаганно покриває матом.
І тільки бабця булочку віддасть,
Яку їй теж немає де узяти.
Йому так жадібно пити з калюжі,
І спати на асфальті, де прийдеться.
А нашим homosapiensам дужим,
Ніяк з прогресами не йметься.
Природу знівечили так безбожно,
Останніх її видів не цінують.
Дивлюся в очі пса – стає тривожно,
За що з блохастого кепкують?
За те, що переїхала машина?
За те, що на смітник хазяїн кинув?
Опам’ятайся, адже ти – Людина!
Чому ти повертаєшся в тварину?
Ці очі не благають і не просять,
Вони назовні душу вивертають.
І статусу «Людини» не підносять,
Тому їх так старанно обминають!
Яніка ТЕРЕЩЕНКО.