Десятки років східний схил Вознесенської гори, на якій величаво ще з 1898 року стоїть церква у селі Скоморохи, збудована руками наших дідів і прадідів за священика Миколаєвича, був занедбаний. Там, на намуленому місці – зруйнована капличка. Не під час війни зруйнована, а набагато пізніше.
Схил від зсуву грунту утримували корені столітніх акацій, які посохли, а бузина, кропива, дика морква і лопух утворили стійкі популяції. Купи опалого листя то тут, то там лежали неприбрані, зламані гілки ще у червневу бурю звисали, заважаючи електропроводам.
Виглядало, що цих заростей ніхто не помічав, як і не помічав зруйнованої каплички.
Та в Скоморохівську сільську раду прийшли молоді енергійні та ініціативні депутати: Наталія Міщук та Олеся Мацюк. Їхні обійстя – чудові, у квітниках – розмаїття квітів. І історією села цікавляться. І хоча напередодні свята Андрія накрапав дощ, вони скликали своїх виборців на толоку. Прийшли юнаки і дівчата, поважного віку чоловіки. Юрій Федячко взяв із собою бензопилу. Насамперед, щоб прибрати вул. Зелену, та головне, щоб впорядкувати схил гори. Зрізували і вирубували кущі, сухі дерева, на схилі гори, згромаджували опале листя, гілки. Працювали завзято. А потім сміття вивезли трактором та підводою.
Депутати поділились задумом: біля підніжжя гори посадити ялини, бо туди стікає вода, а на схилі – сосни. І кожне деревце закріпити за учнем Скоморохівської школи. Бо ж цей навчальний заклад – навпроти. "Можливо, як допоможе громада, то ще вдасться капличку відремонтувати", – каже Наталія Міщук. Хрест з цієї каплички зберігається у касира церкви Ярослава Приступи.
Був би задум, бажання та вміння організувати людей, заохотити, то можна багато зробити. Бо не всі люди байдужі, не всі живуть за принципом: "перше собі треба зробити."
Завдяки небайдужим, ініціативним депутатам, які не йдуть проти свого сумління, своєї совісті і обов`язків, ще є віра і надія на реформи в нашій державі, а отже сподівання на краще життя.
Ірина КАРПЛЮК, мешканка с. Скоморохи.