Поспішали до рідного села, додому, Андрій Мандрик та Василь Смолинець, які були учасниками Євромайдану разом з жителями села Степаном Орловським та Іваном Фариною. Чоловіки бачили Майдан не по телевізору, пережили його своїми болями, бачачи кров, сльози, вибухи і тіла, вкриті синьо-жовтими стягами. Автор цих рядків розповіла хронологію подій, починаючи з 21 листопада 2013-го. Глядачі зосереджено, уважно слухали. Виходять дівчата зі запаленими свічками, зал встає. Звучить у запису пісня «Пливе кача…». Хвилиною мовчання вшанували Героїв Небесної Сотні.
І ось завіса відкривається. Учні 5-7 класів відтворили події дворічної давнини: розкидані шини, дошки, дрова, лежать «поранені», дівчата перев’язують їм «рани», подають пити й їсти. Хлопці – Стас Матрипула, Святослав Коткевич, Остап Новосад, Степан Ковальчук один за одним розповідають: «Мамо, не плач, я повернусь весною», «Не болить більше рана, мамо», «Не плач матусю, я ще повернусь», «Коли під вечір ти побачиш, мамо».
Звучать пісні у виконанні Соломії Новосад, Світлани Рішко «Кулі летять» та «Бережи себе, мій друже». За-прошую до слова гостей. Важко чоловікам згадувати ці трагічні сторінки з життя країни. Андрій Мандрик привіз прапор, якого хлопці розмалювали на Майдані і повісив на сцені. Згадує, а у голосі відчувається біль і смуток. «Було страшно, як і кожній людині», – доповнює Андрія Іван Фарина, – коли побачили перші жертви, спалений Будинок профспілок, жіночі плач і крик». Зал не стримує сліз, плачуть молоді чоловіки і сивочолі дідусі. На сцену виходять Вікторія Рішко і Анна Прокопчук, які емоційно виголошують: «Не плачте, мамо, ваш син у Небесній Сотні, дайте поплакати Україні». Та, на жаль, трагічна сторінка для України цим не закінчилась.
І нині маємо скалічені долі, дітей-сиріт, молодих вдів. Про це розповідають Діана Ціруг у вірші «Катам українського народу» та Максим Новосад – «Україна єдина», Вікторія Коткевич – «Повертайся, солдате». Під кінець діти співають «Нам потрібне синє небо» і випускають у зал синьо-жовті кульки. Активна глядачка всіх заходів, які проходять у Народному домі, Іванна Коткевич дякує дітям за небайдуже ставлення до подій на Майдані, за патріотизм і милосердя. Вона пропонує зібрати кошти для односельчанина Андрія Гумена, який захищає Україну на Сході. Завершився вечір пам’яті виконанням гімну «Ще не вмерла Україна».
Марія Бульбак, завідувач Народного дому с. Романівка.
