На позаминулій сесії Сокальської районної ради депутати «успішно» провалили питання «Про внесення змін до Програми охорони навколишнього природного середовища Сокальського району на 2016-2020 рр.», у рамках якої передбачалося створення проекту національного природного парку в межах Сокальського району. Прикро, що в народних обранців виникли сумніви щодо доцільності виділення 400 тисяч гривень, і вони вирішили, що «в районі є багато більш важливих питань, які потребують фінансування»…
Голова районної ради Микола Пасько слушно зауважив: «Якщо вдасться створити парк, це, очевидно, стане найбільшим досягненням районної ради за нашу каденцію… і увійде в історію Сокальського району». Тобто цей керівник здатний бачити перспективу, що варта поваги та підтримки з боку громадськості.
Як відомо, Сокальщина потерпає від екологічного лиха і зарахована до небезпечних екологічних зон Львівщини. І взагалі Україна займає ганебне місце у світі по охороні здоров’я: середня тривалість життя в нас 62 роки, а по смертності ми займаємо передостаннє місце у світі! Прикро, що наш мудрий працьовитий народ, багатий талановитими лікарями, вченими, найкращими у світ чорноземами і багатющими корисними копалинами, вимирає.
Ще Гіппократ казав: «мудрість в тому, щоби пізнати все, що створено природою (Богом)». Ось де причина нашої біди: низький рівень культури, недбале ставлення до природи, варварське знущання над нею! Як наслідок духовна і фізична руїна розмиває основи нації на майбутнє, бо з кожним роком народжується все більше хворих дітей. Нас чекає довгий і важкий шлях до духовного і фізичного вдосконалення, який розпочинається з кожного з нас. Вважаю, що проект національного природного парку – це перший крок на цьому шляху. Добре, що до роботи над ним залучають підростаюче покоління, яке дбає про навколишнє середовище та екологію, мислить креативно й не боїться втілювати у життя цікаві проекти, зокрема, у сфері охорони довкілля та екології. І ми маємо їх підтримати, пропагувати здоровий спосіб життя, заохочувати профілактику та лікування різних захворювань народними методами, бо нині, на жаль, люди не мають коштів на медикаментозне лікування. Можливо, це для нас такий урок від Всевишнього, щоб ми звернулися до природи і черпали у ній силу. Адже є скільки прикладів зцілення людей від задавнених невиліковних недуг з допомогою трав, бджолопродуктів та голодування.
Адже яка б не була хвороба, не можна опускати рук та розчаровуватися, а потрібно боротися за життя, дбати про екологію та довкілля, бо що ж ми залишимо після себе нащадкам?
Володимир ЗАРЕМБА, житель с. Велике.