25 січня відбулося чергове засідання комісії з питань захисту прав дитини Сокальської РДА, на якому розглянули 10 питань. За кожним з них доля дитини, а то й декількох. Що буде кращим для них: залишитись з горе-батьками чи жити без них, саме це намагалися з’ясувати члени комісії.
Більшість справ, які цього дня були на порядку денному, розглядали повторно, а окремі вже тягнуться роками. Тож сумнівно, що у батьків, які, приходячи на засідання комісії, розкаюються, але своїх обіцянок не виконують, прокинуться батьківські почуття. Вони байдужі до власних дітей, яких голодними замикали у хаті, напів-роздягнутими та неохайними приводили у дитсадок чи в школу.
Члени комісії уже вдруге намагалися розрубати "гордіїв вузол" сімейних конфліктів у родині Г., де мати з донькою не можуть порозумітися та виховувати в любові та злагоді хлопчика. Жодна з них не хоче поступитись навіть заради немовляти. Просили матір-бабусю бути мудрішою і не йти на конфлікт, бо ж хто як не вона має стати для власних доньок берегинею роду. Нині жінка пожинає те, що посіяла: в дитинстві: недодала любові та уваги старшій доньці, прогавила дівчину, коли та подорослішала, то пустилась берега… Час минув, нині донька вже сама стала матір'ю, однак не шанує матір, обзиває та б'є її, не підпускає до сина… Правду кажуть, що все у житті повертається бумерангом. Бабуся у відчаї, бо не знає, що має робити, щоб порозумітися з донькою. Щоб уникнути сварок, вирішила їхати знову на роботу за кордон.
Невдовзі перед нами, опустивши очі в підлогу, сиділи горемама та її колишній співмешканець, який є біологічним батьком дитини. Жоден з них не опікується дівчинкою, яка має вроджену ваду серця. Дівчинка цілодобово перебуває у школі-інтернаті. На попередньому засіданні мама написала заяву, щоб доньку забрали на канікули у Львівський дитячий притулок, бо помешкання не опалюється, нема води. Та за цей час, навіть на Рідзвяні свята, ніхто не відвідав дитину. Невдовзі вона повернеться з притулку, але куди? Виправдання батьків звучали непереконливо. Мабуть, дорослим байдуже: житиме вона з ними чи деінде. Мабуть й не зчулися, як на стежині свого життя розгубили батьківські почуття, любов, відповідальність та сором.
А скільки таких збайдужілих матерів та батьків?! Сотні… Саме їх долі доводиться й вирішувати членам комісії з питань захисту прав дитини Сокальської РДА.
Вдруге не прийшов на засідання цієї комісії й інший батько, якого вирішила позбавити батьківських прав відносно доньки, колишня дружина звернулася до суду. Чоловік роками не цікавиться життям дівчинки, не бере участі в її вихованні, аліментів не сплачує. Дитина, хоч і живе в одному місті з ним, не пам'ятає, коли його бачила востаннє.
До глибині душі схвилював усіх ще один випадок: в комісію з питань захисту прав дитини Сокальської РДА звернулася сімнадцятирічна юнка зі заявою про позбавлення батька батьківських прав. Дівчина після смерті матері залишилася сама: батьки давно розлучилися. Вона мала надію, що батько не залишить її напризволяще, підтримає у горі. Однак цього не сталося. Вона зрозуміла, що може розраховувати лише на себе, бо татові не потрібна. Дівчинкакрасуня, якою гордився би кожен батько, плачучи розповідала про свій біль. А її рідний навіть на засідання комісії не приїхав, а лише передав завірену нотаріально записку, в якій не заперечує про позбавлення його батьківських прав… А може він не зміг глянути доньці у вічі? Добре, що у нашому суспільстві є ще люди, які хочуть стати опікунами над дітьмисиротами та намагаються зігріти їхні зранені душі. Цього разу рідна тітка просила стати опікуном над чотирирічною племінницею. І їй дозволили. Далі йшлося про стан виховання малолітніх дітей горе-матерями, які за горілкою не бачать, що їхні діти страждають від цього, бо залишені напризволяще. Вони недоглянуті, недоїдають, сидять у холодній та сирій хаті. Прикро, що такі родини є у багатьох селах району. А одна історія просто вразила: молода жінка поховала чоловіка, невдовзі знайшла собі співмешканця. Разом вони причастились до спиртного, вона й не помітила як втягнулася у тенета Бахуса. У хмільному дурмані не дбала про дітей, яких у неї троє. І навіть не надала ніякого значення, коли важко занедужав середущий син: у нього виявилося новоутворення в нирці. Хлопець "згорів" за два тижні, а рідна ненька навіть не думала його рятувати. Його не стало якраз на Святвечір… Нині горемати мовчки сиділа у чорній хустині, бо не знаходила слів у своє виправдання… На кого їй нарікати, коли сама не впильнувала свою кровинку? Головний спеціаліст відділу з питань профілактики бездоглядності, безпритульності та правопорушень серед дітей служби у справах дітей Сокальської РДА Марія Турянська, розповідала, що жінка не належно опікується молодшою донькою. Добре, що старший син турбується про неї, готує їжу, коли нема мами, чи та проводить час зі співмешканцем. Члени комісії просили жінку одуматись та зглянутись на дітей, бо ті хочуть мами, і дали їй час на виправлення.
У трьох попередніх справах були дещо суворішими: вирішили, що доцільним буде позбавити батьків їх батьківських прав щодо малолітніх дітей. Можливо, це строго, але як зазначила начальник служби захисту дітей Сокальської РДА Галина Федаш (на фого вгорі), позбавлення батьківських прав тата чи мами це не вирок, а спосіб змусити задуматись над своєю поведінкою, виправитись і довести, що вони люблять своїх дітей і хочуть жити разом з ними. Вони можуть це зробити, було б лише бажання. Головне, усвідомити, що діти їх люблять і терпеливо чекають, коли їхні мами і тати візьмуться за розум, стануть люблячими та уважними до них, зігріють в своїх обіймах. А ніжне дитяче серце все простить.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
