Історична довідка «Яворівщина»
А ми продовжуємо мандрівку Яворівщиною в постійній рубриці від начальника Яворівської РВА Ярослав Коминський «Спадщина сторінками минулого».
Сьогодні ми ознайомимося з архітектурною пам’яткою культурної спадщини Яворівського району Костел імені Марії у селі Липино.
Поселення Липина, як присілок Дрогомишля, виникло на початку XIX століття. Проживає у селі близько трьох сотень мешканців.
Його католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Великих Очах, яка нині знаходиться на терені Польщі, а 1927 року увійшли до складу парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Яворові. Кістяк вірян складали польські колоністи з-під Ряшова, котрі 1923 року придбали у Липині земельні угіддя. З них і було виділено земельну ділянку під час І світової війни господарськими будівлями під свій костел. Проект забудови костелу та парафіяльного будинку розробив доцент Львівської політехніки Ян Багенський. Швидше за все, справді йшлось про перебудову, бо у переліку пам’яток архітектури Яворівського району храм і плебанія датуються (під охоронними номерами 1533/1-м і 1533/2-м) 1802 роком.
Будівництво розпочали 1925 року. Проте у 1926 році спорудження зупинилось через нестачу коштів, завершили його лише 1931 року, коли о. Францішек Врубель із Яворова у вересні освятив храм. Вівтар і два образи для нього пожертвували домініканці із монастиря у Жовкві.
У 1938 році у Липині постала самостійна парафія, до якої увійшло ще чотири сусідніх села, у тому числі і Дрогомишль. У 1940 році радянська влада депортувала у Польщу три сотні із півтисячі парафіян, а 1944 року ті, котрі залишились у Липині виїхали самі, забравши частину костельного майна. Храм спочатку став греко-католицькою церквою, але 1946 року його віддали православним. На початку 60-х років колишній костел закрили, частково використовували його як зерносховище. У парафіяльному домі облаштували продуктовий магазин. Потім колишня римсько-католицька святиня стала церквою Різдва Пресвятої Богородиці УАПЦ.
Сьогодні давня пам’ятка архітектури належить Православній Церкві України, в якій продовжують відправлятися Божественні літургії.