Ще здалеку увагу перехожих привертають прапори України, Данії та Євросоюзу, які майорять біля входу в ДП «Датський текстиль», що знаходиться в Сокалі. На фасаді будинку виблискує проти сонця логотип підприємства. Тут функціонує датське підприємство, яке виготовляє трикотажні полотна та велюр, шиє наволочки на матраци та подушки. А здається тільки недавно на цьому місці були напівпорожні цехи ВАТ «Сокальська панчіша фабрика», де на застарілому обладнанні в холодних аварійних приміщеннях працювали робітники. Вони місяцями не отримували зарплати, бо фабрика була на межі банкрутства. Тут панувала атмосфера тотального занепаду та кризи. У грудні 2001 року контрольний пакет акцій ВАТ «Сокальська панчішна фабрика» на конкурсній основі придбали нові власники – інвестори з Данії, які задумали створити на його базі сучасне високотехнологічне, проєвропейське виробництво, яке б стало гідним конкурентом на ринку текстильної промисловості.
Але реалізувати в життя цю ідею інвестори одразу були просто не в змозі. Проте невдовзі нова команда під керівництвом Йоргена СЕДЕРХОЛМА почала керувати проектом виведення фабрики з кризи. Відтоді весь тягар проблем, ліг на плечі іноземних інвесторів.
…Десять років минуло як ДП «Датський текстиль» компанії «ПВН Холдінг А/С» (Данія) розпочало свою діяльність на теренах України. За цей час воно не лише звелося на ноги, а й значно поліпшило якість своєї продукції та конкурентоспроможність. Нині вона відповідає екологічним стандартам, тож її охоче купують відомі торговельні марки: Tempur (США), Ікеа та інші. Виробництво текстилю цікаве та специфічне, має повний замкнутий цикл, який розпочинається від закупки ниток і закінчується пошиттям готової продукції. Цей цикл охоплює в“язання, стригання, фарбування, формування, розкрій, пошиття і друк візерунків, пакування і т. д. Відтак виробничі і адміністративнопобутові будівлі фабрики розміщені на території 6 га. Це просторі та широкі приміщення, оснащені системою вентиляції повітря, що дає можливість нормально працювати. Підприємство весь час динамічно розвивається, створює нові робочі місця. Нині тут трудиться 550 осіб. В основному – це жителі Сокаля, Червонограда та наближених сіл Львівської та Волинської областей. Для них створені хороші умови праці, їх довозять на роботу.
Нелегко далось датському інвестору піднімати престиж свого недавно народженого «дитяти». Адже в умовах економічної кризи та нестабільності чимало колись потужних заводів та фабрик нашого регіону збанкрутували і перестали існувати. Люди залишилися без роботи. Але датчанин Йорген Седерхолм – людина слова, і коли щось пообіцяє, то обов“язково виконає. І свого слова дотримав. Але про це по порядку.
Датський проект виявився успішним. І не тільки…
Підприємство змінювалося на очах, мінялася його спеціалізація та асортимент виробів. Замість шкарпеток та колготок стали виготовляти трикотажні тканини, шити дитячий одяг. А разом з тим мінялося й ставлення працівників до праці, зростала дисципліна та відповідальність. Як це було, поділилися спогадами спеціалісти, які відсвяткували десятилітній ювілей роботи на підприємстві.
Надія МИХАЙЛІВ, інженер-енергетик:
– Я працювала інженером-енергетиком на «Сокальській панчішній фабриці» з 1993 року. Наприкінці дев’яностих справи на підприємстві йшли до банкрутства: була величезна заборгованість за всіма платежами в бюджет, зростали борги, людям місяцями не виплачували заробітну плату. В той час ніхто з нами не рахувався, керівники змінювались один за одним. Все йшло до занепаду. З відчаю більшість працівників пішли шукати більш оплачувану роботу. Хто залишився – працював лише кілька днів на місяць, бо підприємство все ще жевріло, і треба було комусь експлуатувати мережі та комунікації, підтримувати його життєдіяльність. 2001 року прийшов інвестор, і я залишилася працювати на цій же посаді. Займаюся питаннями газу, електроенергії, водопостачання і водовідведення.
З величезним тягарем проблем зустрівся датський інвестор, однак, попри все, зробив багато для міста і його мешканців. Першими його кроками стало прийняття на роботу людей, які були спеціалістами з енергетичної служби, знали мережі трубопроводів, і те що можна демонтовувати, а що потрібно зберегти. Це – інженери, електрики, механіки. Найперше поміняли вікна на пластикові. Згодом відновили інженерні комунікації. Демонтували старе обладнання, на невеличкій дільниці для опалення встановили газові конвектори, завезли з Данії перші швейні машинки та із завезеної тканини почали шити перші вироби. Це був одяг для відпочинку, халати, піжами, дитячий одяг. І так починалося нове життя. Залишилися на підприємстві працювати ті, хто хотів працювати. У 2003му пробурили власну артезіанську свердловину, встановили новий енергозберігаючий котел. Це дозволило економити газ, бо підприємство споживає його у великих об’ємах. Реконструкція підприємства відбувалася почергово – дільниця за дільницею. Привозили нове обладнання, його встановлювали і тоді переходили до іншого. З кожним роком фабрика розширювалась.
Основна відмінність українського виробництва, на мою думку, в тому, що колись працівники працювали абияк. А нині кожен відчуває відповідальність за здійснювану роботу, виконує її якісно, що, відповідно, дисциплінує. На «Датському текстилі» є чотири електрики, які справляються із тим обсягом робіт, що колись виконувало аж 15. Аби бути добрим фахівцем, доводиться постійно вчитися та працювати над собою, бо вимоги до «Датського текстилю» з боку контролючих організацій, різних інспекцій дещо завищені. За останні роки рівень нашого підприємства значно зріс. Ми нічого не порушуємо, через що нам легко працювати. У колективі панує доброзичлива атмосфера. Підприємство працює стабільно, а це дає нам впевненість у завтрашньому дні.
А ще хочу декілька слів сказати про нашого директора. Він – датчанин, але добре розуміє нас, українців, і ніколи не залишиться байдужим до чужої біди. У 2004 році мала серйозні проблеми із щитовидною залозою. Лікарі запевнили, що без операції не обійтися. Я була у відчаї… Йорген Седерхолм, не вагаючись, надав мені матеріальну допомогу на операцію. Далі, коли зіткнулася ще з одною бідою, мені поставили діагноз – розсіяний склероз, директор знову допоміг мені в придбанні дорогих, але ефективних ліків. Завдяки його допомозі я сьогодні живу.
Велике спасибі йому за чуйність та доброту…
Зоя БОХОНКО,бухгалтер по зарплаті:
– У березні 1981 року прийшла працювати на ВАТ «Сокальська панчішна фабрика». І не думала, що з цим підприємством пов’яжу свою долю на все життя. З 1996 по 2001 роки для фабрики були важкі часи. Зарплати ніхто не отримував, її виплачували продуктами, горщиками для квітів, продукцією, посудом… Все це ми міняли на продукти або шукали, кому здати шкарпетки та колготи. Звичайно, реалізовували нижче їх вартості. Працювали у холодних цехах та кабінетах, бо під час лютих морозів батареї розморозилися і опалення не працювало. Сиділи в пальто, шапці та чоботах. Страшно навіть згадати… А ми це все пережили. У той час багато працівників розрахувалося і виїхало за кордон. Однак повільно, рік за роком, справи пішли на лад. На даний час ситуація стабільна. Спочатку на підприємстві працювало небагато людей, але згодом їх кількість збільшилася в шість разів. На даний час з жінками, які перебувать у декретній відпустці, налічується 615 осіб. Ми не відступаємо ані на крок від чинного законодавства. Жінки отримують декретні, нараховується оплата за години, відпрацьовані в нічний час, простій, який виник з об“єктивних причин, не пов’язаний з виною підприємства. Для матеріального зацікавлення працівників діє бонусна система преміювання. Зокрема, мітінгбонус за відвідування, за знання іноземної мови (10% від окладу), а також за вислугу років: за рік роботи – щомісяця додаткових 100 гривень, три – двісті, п“ять – триста, сім – чотириста. Наявний бонус за якість. Все перелічене вище є вагомим доповненням до зарплати. Працівники одержують безкоштовні обіди. При поверненні особи•до року після звільнення, зарплата, одержувана на момент звільнення працівником, зберігається. Як наслідок, це є хорошим стимулом до праці – багато працівників повертаються назад. Колектив у нас молодий, щоразу оновлюється. На підприємстві багато молодих людей поєднали свої серця, створили сім“ї.
…Запам’яталося мені на все життя, коли вперше після занепаду фабрики, на підприємстві відзначали День святого Миколая. Тоді керівництво організувало солодкий стіл для працівників. Ми на таке навіть не сподівалися. Я просто була зворушена до сліз, бо ніхто так доброзичливо й полюдяному досі до нас не ставився. І що правду таїти, спочатку ми були вороже налаштовані до керівника, бо прийшов іноземний інвесторкапіталіст. А він виявився такою чуйною та доброю людиною…
Роботою та колективом задоволена, бо є взаєморозуміння та доброзичливе ставлення до людей як у адміністративному підрозділі, так і у виробничих дільницях. Мій син вже сім років працює на формувальній дільниці, умови праці його влаштовують. З проблемними питаннями, що турбують, можна звернутися до директора і він вислухає та допоможе. Повірте, тут хочеться працювати, бо панує доброзичлива атмосфера…
Федір НЕТРЕБЧУК, електрик:
– Працюю на ДП «Датський текстиль» з моменту створення. Колись говорили, що театр починається з гардеробу, а підприємство – з прохідної. У нас все почалося з туалетів та коридорів. Наш директор зробив все, аби людина мала комфотні умови праці. Гляньте навколо, яка чистота та порядок, які у нас цехи та дільниці. Маємо душ, роздягалку, їдальню. Нас забезпечують спецодягом і взуттям, вчасно виплачують заробітну плату. У мене восьмигодинний робочий день. Керівництво компанії весь час турбується про умови праці й дотримується трудового законодавства. Наш директор – поважна і солідна людина, коли щось пообіцяє, слова обов’язково дотримає.
Петро КУКУРУДЗА, механік-монтажник обладнання:
– Стежу аби все обладнання та механізми працювали справно, маю швидко усунути усі недоліки, якщо щось станеться. На підприємстві з 2002 року. Відтоді суттєво все змінилося, як ззовні, так і внутрішньо, навіть набір стандартних інструментів, з якими працюємо щодня. Це ніби небо і земля… А все починалося з дисципліни. Потім з“явилися сучасні іноземні швейні та в“язальні машини, нове обладнання. Реконструювали приміщення, які врештірешт набули сучасного вигляду. Суттєво зросла заробітна плата і з кожним роком зростає. Для зацікавлення робітників ввели бонусну систему преміювання, яка стимулює робітників працювати якісно, бути дисциплінованими. Два роки тому відкрили їдальню, де дуже смачно готують. Обов“язково раз у рік усі проходять медичне обстеження, на виробництві є лікар та фельдшер. У нас дружний колектив. З ініціативи директора Йоргена Седерхолма організовують дозвілля працівників у неформальній атмосфері: їздили на футбол, бокс, а також в ліс за грибами. Такі поїздки здружують та дозволяють провести час відпочинку цікаво та корисно. Директор – чуйна людина, йому довіряють. Не одному, як і мені, він простягнув свою руку допомоги у біді, і ми йому вдячні за це.
Богдан МУЛЬКА, начальник ремонтно-механічної дільниці:
– На фабриці з 1985 року, пройшов школу від простого робітника до начальника. Між мною та моїми підлеглими панує взаєморозуміння. Після занепаду панчішної фабрики тут залишились лише фахівці. З початку на ремонтномеханічній дільниці трудилося 35 осіб. Усі ми вчилися працювати поновому: реконструкцію підприємства здійснювали разом з датчанами, зробили демонтаж всього старого обладнання під керівництвом колишнього головного інженера, а нині нашого куратора – Алана Педерсена. Обладнання надходило європейського зразка, для того, щоб його змонтувати треба було докласти чимало сил та вмінь. Ніколи не думав, що мені стане у нагоді знання англійської мови. Я мав можливість побувати в Данії, аби перейняти у їхніх фахівців досвід щодо встановлення обладнання та машин, вивчав принцип їхньої дії. Проте це лише півсправи, навіть менше. Попереду було головне – встановити машини й запустити їх в Україні, у нас на підприємстві. Монтували складну техніку в цеху разом з датчанами. Невдовзі устаткування запрацювало, видавши перше високоякісне трикотажне полотно… Згодом довелося з бригадою, а у нас налічується 10 працівників, впроваджувати новинки у виробництво. На сьогодні працівники нашої дільниці забезпечують надійну та безперебійну роботу обладнання.
В перші роки на підприємстві функціонували курси англійської мови, і хто хотів, міг її навчитися. У цьому була необхідність, адже наш колектив був багатонаціональний, і нам усім треба було спілкуватися, аби порозумітися між собою. Нині такої необхідності немає, бо керівний склад змінився, більшість його – українці.
Ольга СОЙКОМАЛЮШЕВСЬКА, завідуюча плотерним відділом:
– Десять років тому вісімнадцятилітньою дівчиною прийшла сюди після закінчення Червоноградського училища №11. В той час керували швейним відділом полячки – пані Божена та Дорота, які були вимогливими та строгими. Швеї спочатку працювали на швейних машинках старого зразка. Згодом все мінялося на очах. Нам і не снилося, що мине десять років, і ми трудитимемося на новітніх імпортних машинках, всюди буде сучасне обладнання, яке полегшить та автоматизує трудові функції, покращаться й самі умови праці, а працівників безкоштовно довозитимуть і привозитимуть з роботи… Я – з села Бодячева, тож знаю, як то добиратися додому. Керівник завжди дослуховувався до побажань працівників, радився як зробити краще, аби їм було зручніше. І це дало свій результат.
Моє кар“єрне зростання на підприємстві стрімке, бо легко всьому навчалася, мала можливість попрацювати швеєю, вишивальницею, контролером, пакувальником, і навіть випала нагода навчати молодих кравчинь. Згодом перейшла в закрійний цех. Потім стала розкладати моделі на лекала. У 2004 році їздила на стажування у Польщу, навчалась розкладати лекала на комп’ютері і роздруковувати їх на спеціальній машині – плоттері, за допомогою якої на закрійній дільниці розстеляють і вирізають з тканини готові деталі для подальшого використання у виробничому процесі. Робітниці зацікавлені працювати якісно, бо матимуть за це премію. За ці десять років колектив оновився, прийшли молоді працівниці, бо у виробництві зайняті в основному жінки. Підприємство платить декретні та зберігає за жінкою місце роботи. Це кажу з власного досвіду. Свою продукцію відправляємо в Данію, Америку… У нас багато замовників.
Підприємство працює по-європейськи
Зміни на ДП «Датський текстиль» помітні вже на прохідній. Тут панує атмосфера затишку. У приміщеннях чисто та просторо, усюди нові добротні двері, рівні чисті стелі та стіни, у кабінетах – сучасні меблі, новітні комп“ютери. Уже декілька років працює котельня, оснащена енергозберігаючим обладнанням новітнього покоління. На підприємстві можна побачити чистенькі душові, санвузли, затишну їдальню, медпункт …
Працівники кажуть, що ДП «Датський текстиль» за 10 років змінилося до невпізнання. І у цьому велика заслуга директора, який вболіває за нього і крок за кроком робить все для підтримки іміджу конкурентноспроможного підприємства та надійного роботодавця. Нині на «Датському текстилі» багато процесів автоматизовано, зокрема у в“язальному та фарбувальному цехах. Оператори на моніторах комп’ютерів можуть спостерігати весь виробничий процес і вчасно його коригувати. Тут все продумано до дрібниць і зроблено для того, щоб працівники почували себе комфортно, не відволікалися і швидко не втомлювалися.
Людною є швейна дільниця. За машинками – десятки жінок, навколо гори тканини, які за лічені хвилини швеї перетворюють у виріб. Серед працівниць багато молоді. Одна з них – Маріанна Багрій каже, що працює тут недавно, роботою задоволена, бо тут комфортні умови праці та бонусна сиcтема преміювання. До того ж приємно усвідомлювати, що наші вироби купують в Західній Європі та Америці. А це значить, що вони відповідають європейським стандартам.
Досягти цього неможливо без злагодженої роботи всього колективу, який живе і працює, як одна велика родина, намагаючись не тільки йти в ногу з часом, а навіть випереджати його. Відтак підприємство нарощує темпи виробництва, модернізує виробничі цикли, продукує конкурентну на світовому ринку продукцію.
Тут дбають не лише про розвиток виробництва, але й працюють над вдосконаленням соціальної сфери. Це і харчування, і довезення працівників з навколишніх міст та сіл, створення нових робочих місць. На підприємстві виникає потреба в кваліфікованій робочій силі і, як наслідок, інвестують значні кошти на підготовку відповідних робітничих кадрів. Середня заробітна плата – понад 2000 гривень. Працівники задоволені умовами роботи. Вони розуміють, що добробут і стабільність кожної родини залежать від наявності роботи. Завдяки професіоналізму компанії, де працюють як досвідчені фахівці, так і талановита молодь, яка охоче опановує ази роботи швеї та з кожним роком вдосконалює себе, цілком реально бути постійним лідером у запровадженні новацій в український інвестиційний бізнес. І це тут підтверджують ділом.
Мирон КОРОЛИШИН, технічний директор:
– Наш директор дбає про імідж свого підприємства: обладнання, яке використовується у виробничому процесі, відповідає екологічним вимогам як національного рівня, так і міжнародного, що відповідно забезпечує мінімальні викиди в навколишнє природнє середовище, як повітряного, так і водного басейнів. Підприємство підлягає періодичному контролю з боку державних інспекцій з охорони праці, санепідеміологічної станції, екологічної служби. І їхні висновки свідчать про те, що ДП «Датський текстиль» працює у правовому полі, дотримуючись вимог законодавства України про охорону навколишнього природнього середовища та інших чинних нормативноправових актів законодавства України. Щороку покращується його господарська діяльність, і воно бере участь у різноманітних екологічних рейтингах України. До речі, згідно з ними ДП «Датський текстиль» – одне з найменш забруднюючих підприємств Львівщини.
Тарас ПЕТРОВСЬКИЙ, фінансовий директор:
– Компанія постійно інвестує у нове обладнання і технології: ввозять нові в“язальні машини, розширюють асортимент тканин, встановлюють стабільне обладнання, аби запропонувати нові послуги нашим клієнтам. За весь період датська компанія, дочірним підприємством якої є «Датський текстиль», інвестувала у підприємство більш, ніж 10 мільйонів доларів і має намір робити нові вкладення. Підприємство – постійний партнер органів місцевого самоврядування, бо ділові інтереси завжди поділяємо з соціальними.
І це можна підтвердити фактами: ДП «Датський текстиль» неодноразово допомагав Сокальській асоціації інвалідів, зокрема у ремонті приміщення, аби відкритти Центр «Промінь надії» для людей з обмеженими можливостями, став спонсором дитячого майданчика у місті.
– Ми щиро вдячні ДП «Датський текстиль», зокрема п. Йоргену Седерхолму за допомогу у розвитку діяльності нашої організації, – каже голова Сокальської районної асоціації інвалідів Оксана Кононова. – За останні чотири роки члени нашої організації відчували вагому підтримку цього підприємства. Ще перед відкриттям Центру реабілітації для неповноспрaвних «Промінь надії» у Сокалі, «Датський текстиль» надав частину коштів на спорудження пандуса. Три роки поспіль допомагають транспортом. Також ДП підтримує діяльність гуртків ручної роботи при асоціації, який відвідують 17 молодих осіб. «Датський текстиль» офірував нам швейну машинкуоверлок та матеріал для роботи гуртка пошиття одягу і аксесуарів. Раніше таких гуртків для неповносправної молоді у нашому місті не було. І на душі приємно, що у Сокалі є такі соціально свідомі великі підприємства, які безкорисливо готові допомогти тим, хто цього дійсно потребує.
Йорген Седерхолм вміє дотримати слово…
Датчанин Йорген Седерхолм мріяв створити компанію з пошиття жіночого та дитячого одягу з трикотажу. Довгі роки йшов до того, аби реалізувати мрію у життя. І це йому вдалося зробити у невеличкому українському місті на березі Західного Бугу, яке припало йому до душі з першого дня. Нині він директор ДП «Датський текстиль». Живе з родиною у Сокалі, який за десять років став йому другим домом. Він гордий з того, що дотримав обіцянки, яку дав колись малознайомим акціонерам ВАТ «Сокальська панчішна фабрика» і створив сучасне підприємство, одне з небагатьох на Сокальщині, яке постійно дає людям роботу, виготовляє якісну продукцію.
За ці 10 років роботи Йорген Седерхолм і його команда набули безцінного досвіду ведення бізнесу, основними принципами якого є професійність, прозорість та порядність. Їх дотримання дозволило упродовж багатьох років мати довіру клієнтів та повагу конкурентів. А підприємству – процвітати, створювати нові робочі місця, впроваджувати новаторські прогресивні технології, модернізувати виробництво, що значно сприяє розвитку економіки району.
Йорген Седерхолм каже: «Я радий, що був частиною створення багатофункціонального підприємства, яке працює злагоджено, безперебійно та чітко, як годинник. І найвищою нагородою для мене завжди будуть усмішки працівників та добре слово замовників». Користуючись нагодою, напередодні Великодніх свят Йорген Седерхолм побажав працівникам ДП «Датський текстиль», жителям Сокальщини та читачам газети «Голос з-над Бугу»:
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора