ТРИСТА ГЕРОЇВ
Безсмертного подвигу
гідні обранці —
не просто собі відчайдухи.
Ті триста вкраїнців —
не триста спартанців, —
ще діти, хоч велетні Духом.
Хтось, може, леліяв
рядки непочаті,
а хтось — почуття недоспіле…
Хто знав,
що легенда повториться в часі,
що будуть і в нас "Термопіли"?
Супроти навали —
лиш горстка, лиш триста —
Вкраїни остання надія…
Як цвіт, розтоптала
смерть люта, плечиста
юнацькі розвеснені мрії.
Зима над кривавим побоїщем
стерпла,
прикрила останки габою…
Напевно, крізь сніг
аж до сьомого пекла
земля просочилася кров'ю.
…Зібрала тіла,
мов надії осколки,
могила свята над горою:
Іванки, Романки, Степанки,
Миколки,
Михайлики… — юні герої.
Що пам'ять про них —
знамено і знамення,
багнистій душі не збагнути.
…Повік
матерями голублені ймення
зрослися із назвою Крути.
Любов БЕНЕДИШИН.