Александр Кульбачный родился 23 октября 1941 года в казачьей семье, в селе Верховцево Криничанского района Днепропетровской области. Широкий и горячий юго-украинская степь — его родина. Школьные годы провел на Житомирщине, Закарпатье и Волыни. В 60-70-е годы учился без отрыва от производства в горно-строительном техникуме. Трудился на стройках Волыни, Львовщины, Днепропетровщины и Запорожья. Тогда и начал печататься. Восемнадцать лет работал на шахте "Заречной", что в селе Селец, ГП "Львовуголь". Поэт. Прозаик. Член ЛГО "Колос" с 2000 года. Живет в Червонограде. Произведения А. Кульбачный — стихи, очерки, юморески — печатались в периодике, в альманахах "Солок", "Соколиный край". Издал книги "Поэтический портал" (2009) и "Любовь аура" (2011). Пишет новеллы, рассказы, юморески, повести. В поэзии предпочитает свободный стиль.
ПРО СЕБЕ
У степи я піду, у степи,
Де матуся мене народила.
Там Сосюрину пісню знайду
Й незрадливу зірку шахтарську.
Говори мені, степ, говори.
Шепотіть мені, трави, дитинно.
Я ж від вас нікуди не ходив,
Лиш в Карпати шукати стежини.
І під вашим я небом люблю,
В Україні, не де-небудь скраю.
У щасливій сорочці родивсь,
В ній тримаюсь козацького роду.
Зоре — квітко, жаринко мала!
Я навчуся у тебе терпіння
Так світлити хмурні небеса,
Що вночі розкриваються квіти.
Степовик я таки, степовик,
Хоч в лісах світить папороть віща.
Більше світла в світах не знайду,
Де під крилами сонце рясніє.
МАТЕРІ
Ми любимо квіти весняні, ранні,
Такі класичні у всій красі.
В моїх очах — рясніють літні,
Здалека схожі на свічки.
Волошки сині —
То любі квіти моєї мами,
Сховались в житі, за терикони,
В жовті тумани.
У спраглім небі розтанув спомин,
Крилом орлиним з прозорих віч.
Заснулі далі стоять в печалі.
І тільки колос шепоче в ніч.
Волошки сині —
То любі квіти моєї мами,
Сховались в житі, за терикони,
В жовті тумани.
ВУГІЛЬНИЙ ПЛАСТ
Повзем у лаву, як на бій, —
На нас чека новий вибій.
Блищить у світлі чорний пласт,
Вугільний пласт — потужний пласт.
Не жнуть комбайни тут пшениць.
В каміннім полі — падем ниць.
Іде вугілля, в ділі пласт,
Вугільний пласт — надійний пласт.
Наш бригадир трима зв’язок:
"Дай швидше порожняк, браток!"
Стирає піт, як той баласт, —
Вугільний пласт — гарячий пласт.
І на-гора — єднання душ,
Тут жарти знов і теплий душ.
Утоми зір милує ряст…
Долаєм пласт, вугільний пласт.