Микола був «середнячком»: з деяких предметів мав і «дев’ятки», але з більшості – тверді «семірки-вісьмірки». Тож в одинадцятому класі, коли постало питання про вступ у вуз і його однокласники почали займатися з репетиторами, він заговорив про це з матір’ю. Світлана, яка виховувала сина одна, розуміла: репетитор потрібний та з якого предмета? Задумалась, бо ще не вирішили, який виш обрати. Після довгих роздумів сказала сину: «Куди б ти не вступав, а рідну мову треба добре знати». Домовилась з Миколиною вчителькою, а чого когось чужого шукати? Українську мову, на думку матері, хлопець також знав на тверду «вісьмірку», тож сподівалась, що після індивідуальних занять ще «підтягнеться». Обумовили з Наталією Павлівною, що Микола приходитиме до неї двічі на тиждень, а також гонорар. Щоб не помилитись, Світлана відзначала дні занять на календарі, що висів в кухні.
Перша чверть пролетіла швидко. Якось Світлана глянула на календар і взяла олівець – обведених днів було підозріло мало. Порахувала, справді замало. Пригадала як Микола рано повертався додому і казав, що заняття не було – то день народження доньки Наталії Павлівни відзначали, то іменини чоловіка, а то брат до неї приїхав… Занепокоєна Світлана зателефонувала вчительці. Наталія Павлівна розсипалась у вибаченнях, а наприкінці сказала, мовляв, нічого страшного, все встигнуть пройти та й знання у Миколи міцні.
Весною Світлана пішла на батьківські збори. Як завжди, взяла класний журнал, щоб виписати оцінки сина. З української мови навпроти синового прізвища стояли одні «четвірки». Жінка була заскочена: в чому справа? На другий день прийшла до Наталії Павлівни з цим запитанням. «Не хвилюйтесь, все буде гаразд, – знову запевнила її вчителька. – Ще не всі оцінки виставлені, попереду – тестування». І, вибачившись, заспішила на урок.
Тест Микола склав на «вісьмірку». Світлана і цій оцінці уже була рада, подумки бачила її в атестаті. Та коли син приніс його, ледь не заплакала: навпроти української мови стояла «шестірка». Як же так, дивувались родичі: репетитора наймала, платила, за тест – «вісьмірка», і така низька оцінка.
…Микола вступив до «Політехніки». Екзамен з української мови склав на «дев’ятку». І хоч все було гаразд, та на душі у Світлани залишився гіркий осад. Якось зустріла Наталію Павлівну. Вчителька, посміхаючись, привітала її із студентом. Світлана спокійно подякувала і, дивлячись в очі вчительки, запитала: «Наталіє Павлівно, і все ж скажіть, чому ви поставили в атестаті «шестірку»?». «Але ж в Миколи було стільки «четвірок», – навіть не зніяковівши, відповіла та. «Знаєте, ви не Миколині знання оцінили, а свої», – сказала Світлана і, гордо випрямивши спину, пішла збирати сина до Львова.
Валентина БЛУДОВА.