Кажуть, що майбутнє – за молоддю. Але, дивлячись на тенденції розвитку молодої людини в умовах сучасного суспільства, стає просто страшно за те майбутнє, що нас чекає.
Нині зростає злочинність серед неповнолітніх.
Правопорушення неповнолітніх – це небезпечне соціальне явище, оскільки вони в середовищі неповнолітніх заважають, поперше, формуванню соціальноцінної особистості; подруге, завдають суспільству значних втрат трудових ресурсів (лише третина покараних повертається до повноцінного суспільного життя); потретє, злочинність неповнолітніх відіграє значну роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів розпочинають свій злочинний шлях ще неповнолітніми).
Давайте проаналізуємо, що ж саме штовхає підлітків на злочин, і яке покарання може спіткати неповнолітнього правопорушника?
Чи так вже напружено працює сучасний школяр за партою? Любов до праці може бути вихована тільки в праці. Для школяра основною є навчальна праця, згідно із Законом України «Про освіту»; і тих учнів, які не виконують свого основного обов’язку, мало просто соромити, їхній поведінці необхідно давати правову оцінку.
На мій погляд, потребує вдосконалення система взяття школярів на облік в інспекціях у справах неповнолітніх. Необхідно долучити до роботи з правопорушниками школу, працівників охорони здоров’я та культури, відповідні служби, що опікуються дітьми. А у випадку, коли і це не допоможе, – звертатися у кримінальну міліцію у справах неповнолітніх.
Для способу життя підлітків групи ризику характерним є зневажливе ставлення до виконання своєї соціальної функції – навчання (77% вчаться погано, 21% – посередньо), нерозвиненість почуття обов’язку і відповідальності, непослідовність тощо; наявність великої кількості «зайвого часу» (у 70% – тривалість дозвілля 78 год. щоденно). При цьому треба зважати, що лише 45% важковиховуваних учнів, які стоять на обліку в інспекції в справах неповнолітніх, беруть участь у позашкільній роботі. А 150 днів на рік займають канікули, вихідні і святкові дні; невміння проводити вільний час; відсутність індивідуальних захоплень (лише 11% їх мають) та ін.; вживання наркотичних речовин, в першу чергу, тютюну.
Справжнім лихом стало куріння підлітками наркотичних речовин, бо купити їх нині може практично кожен, у кого є гроші. І підлітки купують, курять, а потім розповідають знайомим, як це «класно». А біля шкіл, на перервах, можна зустріти не одного школяра з цигаркою в руках та почути таку порцію лайки, від якої вуха в’януть.
Що ж саме штовхає підлітків на злочин, і яке покарання може спіткати неповнолітнього правопорушника? Насамперед незахищеність. Чимало батьків дітей – за кордоном або ж не приділяють належної уваги їх вихованню. Для дитини, тим більше у цьому віці, надзвичайно важливі батьківські поради, підтримка, і їхня довіра. Якщо батьки не звертають уваги на вчинки дитини, їх турбує лише робота чи інші сімейні проблеми, вони не цікавляться, що їхні син чи донька читають, які телепередачі дивляться, не допомагають їм стати на правильний життєвий шлях, то ті замикаються у собі, розчаровуються у людях. В загальному злочинність серед неповнолітніх пояснюють тяжким підлітковим віком. Адже кожен хоче певним чином виразити свою індивідуальну особистість. Тому деякі підлітки ідуть на незаконні вчинки.
Непокоїть і байдужість громадськості до правопорушень неповнолітніх. Багато неподобств вони чинять на вулицях на очах у дорослих. А ті, проходячи осторонь і дивлячись крізь пальці, своєю байдужістю тільки заохочують малолітніх правопорушників до негативних вчинків. Будити громадськість від цього сну повинні засоби масової інформації. Однак хочу запитати працівників ЗМІ: навіщо в газетах запроваджувати рубрику «Кримінальні факти», де перераховуються способи скоєння правопорушень? На кого розрахована ця міліцейська хроніка? Напевне, на злодіїв, щоб шукали поживу в іншому місці, бо тут вже попрацювали. Або ж на морально нестійких людей, щоб включилися до загального розкрадання народного добра. Напевне, на законослухняного громадянина, щоб чекав своєї черги, того часу, коли прийдуть «чистити» і його. Ось і всі педагогічні наслідки такої поінформованості населення. То чи не краще час від часу публікувати матеріали моральноправового змісту, репортажі з місць подій, із зали суду, з інспекцій у справах неповнолітніх, в яких розкривати тему на високому емоційному рівні, щоб формувати у читача відповідне ставлення до зла, яке ще має місце у нашому житті.
Вірю, що молодь, якій будувати майбутнє, обминуть наслідки підліткового віку, і вона закарбує у своїй свідомості ідеали доброти, поваги та любові. А для цього потрібно скоординувати зусилля абсолютно всіх служб й людей, які так чи інакше причетні до виховання майбутнього покоління. Iнакше ми ризикуємо побачити чергові поламані колоніями молоді долі. Жорстокість неповнолітніх дійсно вражає. І не можна бути байдужим до подібних проявів цинізму. Підліткам потрібно створити такі умови, які просто не залишать у них думок про неправомірні вчинки. Це завдання держави, яка повинна фінансувати і відповідні молодіжні проекти, й будувати спортивні споруди. І тоді у взаємозв’язку «державалюди» ми нарешті зможемо без остраху думати про своє майбутнє, яке, на превеликий жаль, зараз у великій небезпеці…
Світлана ГОРБАНЬ, вчитель історії та правознавства ЗШ №5 м. Сокаль.
новостное агентство