Щастя бути батьками, а вихователями – відповідальність

Народна мудрість гласить: "Виховуй дитя, доки воно впоперек лавки лежить". А це означає, що "чого Івась не навчився, того й Іван знати не буде". І це справедливо.  Хоча змінюються часи, переоцінюються цінності, кожна історична епоха породжує свої погляди на виховання, освіту й розвиток людини, так само приходять у цей новий, але ж такий чарівний, світ діти. І нині дітей так само, як і колись у всі часи, треба виховувати і вчити, прищеплювати певні поняття, розвивати їхні почуття, вміння, здібності, навички та добрі звички.

З перших днів життя батьки для своїх чад стають тією першоосновою гідного виховання. Та якось непомітно ці перші дні життя переростають вже у перші роки. Так, держава, звісно, попіклувалася про те, щоб хтось із батьків (чи то мама, чи тато) мали змогу впродовж трьох років брати відпустку по догляду за дитиною. Але не все так просто насправді, втім, мова зараз не про це. Погодьтеся, більшість із них подекуди набагато раніше повертаються до виконання своїх робочих обов`язків з певних об`єктивних (іноді і суб`єктивних) причин. І про те, де у час відсутності батьків буде дитина, вони піклуються заздалегідь. Хтось навіть і не розглядає інших варіантів, твердо вирішивши, – малеча піде в дитячий садок. Переконана, такий вибір не випадковий, адже батьки впевнені, що саме тут малеча буде доглянута і нагодована. Але, погодьтеся – це лише маленька частина того, що наші діти отримують у дитячому садочку….

Нещодавно вихователі і всі дошкільні працівники відзначали своє професійне свято. Ідея цього відносно нового, проте вже загальнонаціонального свята – допомогти суспільству звернути більше уваги на дитячі садки і на дитинство в цілому. Вірю, що обирають таку професію невипадкові люди. Бо вона вимагає глибокої самовіддачі, величезного терпіння і нескінченної любові до своєї справи. Той фундамент, який закладається в наших дітей у садочку без перебільшення служить їм опорою і основою в подальшому житті.

Сокальський дитячий дошкільний заклад №7 "Соколятко" запросив батьків на день відчинених дверей. Цей дитсадок працює в екологічному напрямі роботи і формує творчу та всебічно розвинену особистість дитини у процесі організації пошуково-дослідницької діяльності. Відтак батьки мали змогу переглянути заняття та інші форми роботи вихователів з їх дітками. Здебільшого – інтегровані. І коли для декого з нас навіть слово "інтегроване" не зовсім зрозуміле, то для вихователів такі заняття – це звична річ.

Так, вихователь старшої групи №2 "Капітошка" Наталя Харчук-Ничай запропонувала своїм вихованцям погостювати у Сонечка. До слова, у цієї групи природничо-дослідницький профіль. Тут інтегроване заняття "У Сонечка на гостинах" проходило у двох напрямах – художня література плюс малювання. Спочатку п. Наталія розповіла діткам пізнавальну історію про Сонечко, використовуючи цікаві ілюстрації, згодом малята все побачене і почуте мали відтворити у своїх малюночках, а малювати вони люблять.

Приємно здивовані і батьки старшої групи №1 "Пізнайко" знаннями своєї малечі про небесні світила. А все завдяки старанням вихователя Лариси Петрів, котра провела цікаве заняття "Небесні світила", під час якого дошкільнята зрозуміли, що небесні світила, які вони бачать, є невід`ємною частиною світу, а згодом ще й за допомогою батьків вихованці зобразили їх на своїх аплікаціях.

Під девізом "Наша група у садочку, як квіточка у віночку, в ній всі хороші друзі, як улітку квіти в лузі" виховують діточок і в середній групі №2 "Віночок", у якої фізкультурно-оздоровчий профіль. Тому й не дивно, що для батьків представили спортивну розвагу "Здоров`я дитини – багатство країни". Батьки з приємністю спостерігали за своєю малечею, адже не треба бути професором педагогічних наук, щоб побачити, скільки радості в очах діток під час веселих руханок і цікавих розваг. За таке активне заняття вони вдячні і своєму вихователю – Марині Тузяк. Але напевно, не було б настільки весело, якби не музичний супровід. Додала особливого настрою музичний керівник Людмила Лукасевич.

За літературно-природничим профілем працює середня група №1 "Казочка". А казочка завжди дарує нові відкриття. Про це якнайкраще знає Тетяна Дацко, яка зуміла інтерпритувати казкові мотиви на актуальну осінню тематику. Відтак, умілі ручки вихованців ліпили плоди цієї урожайної пори. А саме заняття пройшло під назвою "Уродила жовта диня".

Відзначились і молодші вихованці цієї установи, де подекуди збуваються дитячі мрії. Свої чи не перші спроби до художньої майстерності показали дітки молодшої групи №1 "Веселка" на занятті малювання "Жовті листочки в повітрі кружляють". Тут виховують малят за логіко-природничим профілем. І, можливо, на цих малюночках важко було впізнати листочки, але для мам, які прийшли на це заняття, мабуть, кращої картини в світі не існувало. Дітки дуже старалися робити все так, як їм це показувала їхня художниця-вихователька Світлана Сало.

У справжню казку потрапили батьки та їх донечки і синочки під час інтегрованого заняття – "Колобок котиться по стежині" у молодшій групі №2 "Ромашка", яка працює у художньо-природничому напрямі. Розумні й галасливі "ромашки" перевтілилися у персонажів цієї всіма улюбленої казочки, а потім цього Колобка дітки "випекли", тобто виліпили самостійно. Щоправда, тут бабуся на допомогу не прийшла. Зате була їх завжди турботлива “Петрівна Валентина”, саме так іноді дітки називають свою виховательку – Валентину Давидюк, яка, в свою чергу, на прикладі головного героя казки – Колобка – провела пізнавальну-виховну бесіду з дітками про те, що погана поведінка завжди призводить до негативних наслідків.

Злагоджено, наче годинниковий механізм, допомагають організувати навчально-виховний процес і вихователі-методисти – Мирослава Войтко й Ірина Шукатка. Вони встигають всюди – переробити цілу купу паперової роботи, зазирнути в кожну групу, щоб привітати своїх вихованців і разом з їх наставницями обрати єдино правильний метод роботи – щоб діткам від заняття до заняття ставало ще цікавіше дізнаватися щось нове.

Ну і звичайно, без диригента в цьому оркестрі не обійтись ніяк. Володіючи непересічними організаторськими здібностями, вмінням знайти підхід до кожного, ще й не забувати про своє першочергове покликання – наставниці-виховательки, завідувач Сокальського ДНЗ №7 – Оксана Пех заслужила глибоку повагу серед колег і батьків. "Більшого щастя годі бажати, ніж щастя бути батьками", – якось сказала Оксана Михайлівна під час зустрічі з батьками. І кожне це щастя окремо, вона, беручи за руку, вперше знайомить із дитячим садочком і з їх новою мамою – вихователькою…

І хто після цього скаже, що в садочку наші діти лише доглянуті і нагодовані? Вони розвиваються всебічно. І це факт! Тепер розумію, що мав на увазі В. О. Сухомлинський, розмірковуючи про унікальність цієї професії: "Цю працю ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А цим людям треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння…"

Марія КОРІНЬ,
мама вихованки Сокальського
ДНЗ №7.