Про освіту

Тарас Шевченко – апостол правди та світоч духу

В рамках проекту «Світ навколо нас», програми «Музей та школа» в Сокальському музеї «Людина. Земля. Всесвіт» відбулось Шевченківське свято «Апостол Правди і Світоч Духу» та проведено інтерактивну екскурсію «Коріння Шевченкового роду» за участю учнів 4-7 класів гімназії ім. Олега Романіва (вчителі Мирослава Іванець та Світлана Ярема). В Шевченковій світлиці музею школярі Анастасія Киричок, Тетяна Гавілей, Роман Бойко, Діана Трохімчук, Наталія Безпалько, Михайло Іванець, Лілія Чепіль, Юлія Ющак, читаючи поезію Т. Шевченка, торкалися цілющого джерела Кобзаревої криниці, з якої ми, українці, черпаємо мудрість віків, людську простоту, милосердя. Пісні у виконанні Олени Пікунової (бандура), Соломії Міщій (скрипка) та вокального ансамблю дівчаток у складі Оленки Бриль, Анастасії Іванків, Юлії Ющак, Марти Босяк, Юлії Книш, Анастасії та Соломії Цинкаленків, Софії Журавінської, Катерини Шукатки, Тетяни Мулько звучали мелодійно і піднесено, в них – любов до рідної землі, почуття власної правди та гідності.

Інтерактивну екскурсію «Коріння Шевченкового роду» провела старший науковий працівник музею Наталія Покотюк. Вона привернула увагу школярів до традиційної, але далеко ще не розробленої в багатьох аспектах Шевченкіани, зокрема, й до ґрунтовного дослідження родоводу Т. Г. Шевченка, зацікавила різнобічною інформацією, спонукала молодь пам’ятати свої духовні традиції, досліджувати власний родовід і берегти зв’язок між поколіннями.

Директор музею Анатолій Покотюк акцентував увагу на тому, що Тарас Шевченко – не тільки геній і світоч духу українського народу, але й великий праведник і пророк. Не було б в історії України Т. Шевченка, не було б і світової місії України. В наш знаменний час вирішується доля України та світу, що поет передбачив у своїй поезії «Молітесь, братія, за нас…» Художник підкреслив: найсвятіше на Землі – це мати. Рідна мати, матиУкраїна, цариця небесна – та, що порятує світ, благословить нас на перемоги. Він застерігає Кобзаревим словом:

Бо хто матір забуває,
Того Бог карає.
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
і немає злому
по всій землі безконечній
веселого дому…
А до сущих звертається:
Подивіться на рай тихий, на свою країну,
Полюбіте щирим серцем велику руїну…

«Мені видається, що дух Тараса Шевченка супроводжує мене все моє життя і всю мою творчість – про це свідчать унікальні експонати, зібрані в Шевченківській кімнаті нашого музею», – поділився думками митець.

Ольга ЯНЧУК, науковий працівник музею.

Голос Сокальщини на GoogleNews