Осінь прекрасна пора, яка несе із собою безліч професійних свят. Одне з них День працівників сільського господарства. Листопад для сільгоспвиробника закінчення польових робіт та пора підсумків за трудовий рік. З яким настроєм зустрічають його колективи сільгосппідприємств, які проблемні питання найбільше їх хвилюють? Про це кореспонденту газети розповіли:
Олег ІВАНЧИНА, Заслужений працівник сільського господарства, директор ПАФ "Білий Стік", депутат районної ради:
Зібрали хороший врожай зернових та цукрових буряків. Але це не радує, бо 700 тонн цукру лежить на двох заводах, а продавати його нині не вигідно. А коли на нього буде ціна не відомо. Селянам стає невигідно вирощувати цукрові буряки, але не можна відмовлятись від них, бо ті є добрим попередником для зернових. У державі нема стабільності, важко спланувати, що сіяти наступного року, щоб не працювати собі на збиток.
Наш бізнес не передбачуваний, його весь час лихоманить, бо він залежить від ринку. Найприкріше, що сільськогосподарська продукція нічого не вартує. Держава не врегульовує цінову політику. Наприклад, ціна одного літра молока в четвертому кварталі минулого року була 4.20 гривень, а нині, коли все подорожчало, чомусь коштує 3,20 грн. Нині собівартість яловичини становить20,50 грн. за кілограм, а його забирають по 17 гривень. Де ж це може економічно витримати сільгоспвиробник? Паритет цін став бичем для селянина, який не дає йому вільно дихати. Ніхто у владних верхівках про сільське господарство не думає, просто покинули його напризволяще: нехай виживають як можуть. Державні мужі думають не про громадян, а про себе. Проте з екранів телевізора чуємо їх запевнення, що вони роблять все для того, щоб розвивалося сільське господарство, а насправді селянин цього не відчуває. Нам потрібні реформи, які допомагали б сільгоспвиробникам, сприяли розвитку села, тоді сільськогосподарське виробництво ожило б. І наші вітчизняні агропідприємства забезпечили б усіх хлібом, м’ясом, молоком, цукром, овочами. Дуже боляче, що наші землі такі родючі, люди такі працьовиті, а село животіє…
Ігор СМЕТАНА,директор ПАФ "Войславичі", депутат районної ради:
Господарський рік закінчуємо непогано. Є у коморах зерно, цукор, бо зібрали добрий врожай. Але бракує оптимізму, впевненості у завтрашньому дні. Прикро, що нині селянин напрацюється до мозолів, а нічого з того не має. Все це не додає оптимізму. Та рік на рік не приходиться, і люди мусять жити надією на завтрашній день. У державі нема виваженої й обґрунтованої цінової політики. Бо як зрозуміти: чому у крамницях продукти дорожчають, а ціни на сільгосппродукцію залишаються сталими, або падають? Тому й виходить: все, що виробляємо важкою працею, вкладаємо в господарку, бо треба працювати далі, адже у сільському господарстві попередній рік годує наступний. Ми заклали його добрий фундамент: посіяли 160 гектарів ріпаку, 500 га озимої пшениці.
Сільським трудівникам потрібна лише стабільність, фахові політики, які дбали б про них, пам’ятаючи, хто їх годує та одягає і звідки бере початок їх коріння. Бо без села нема держави. Хочеться, щоб день прийдешній приносив усім замість труднощів та клопотів приємне. Тоді хлібороби з радістю працюватимуть на полях і фермах.
Володимир ШМИГЕЛЬСЬКИЙ, Заслужений працівник сільського господарства, директор ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького":
Село переживало різні часи і завжди давало собі раду, бо як казав український поет Василь Симоненко: "Мудрість простої людини в паляниці звичайній живе". Недарма кажуть, що коли пшениця колоситься, життя веселиться. Сільськогосподарська праця важка, але вона годує всіх, бо за таку працю до мозолів, любов до неї, земля щедро родить. І її плоди зерно, цукрові буряки, картопля та овочі життєво необхідні продукти, які споживаємо щодень. На жаль, нині господарити ефективно важко. Ціни на сільськогосподарську продукцію: молоко, м’ясо, зерно, ріпак занижені, а мінеральні добрива та засоби захисту, без яких не виростиш добрих врожаїв, зростають. Дорожчають і пальномастильні матеріали… Нема ринку збуту… Ще й нема у потрібний час обігових коштів… Попри все, сільгосппідприємства працюють, нарощують темпи виробництва. Адже земля наша годувальниця, і ставитись до неї треба погосподарськи.
Павло ІВАНЧИНА,фермер (с. Комарів):
Село, земля, людина, вирощування хліба ось основне, що поєднує професійне свято працівників сільського господарства. Ця галузь була, є, і буде вічно, тому що все починається з найпростішого і водночас з найскладнішого землі, яка є початком і кінцем всього живого на ній.
Сільське господарство ніколи не стояло на одному місці. Воно з кожним роком змінюється, як в прямому, так і в переносному значенні: від сільськогосподарських культур, техніки, хімічних засобів, до агротехніки виробництва. І якщо раніше списували всі негаразди на погодні умови, то зараз позитивні результати намагаються отримати за будьякої погоди, за рахунок різних технологічних умов, для тих чи інших зон вирощування. Хотілось би відзначити, що незважаючи на різні політичні чи економічні ситуації в суспільстві, сільське господарство виживає за рахунок власних ресурсів, та людей, які є його фанатами. Їм на тарілочці нічого ніхто, ніколи і ні за яких обставин, задурно не дає. А якщо хтось і дає, то до малих сільськогосподарських підприємств воно не доходить. Це можу стверджувати з власного досвіду, тому що за 20 років існування фермерського господарства не отримав ніяких пільг чи дотацій. Проте, якщо проаналізувати виступи посадовців, то вони дуже піклуються про сільське господарство, виділяють дотації, надають безвідсоткові кредити, розробляють різноманітні програми. Можливо, так воно і є. Але до мене, як і до більшості таких, як я, це не доходить.
Але це не важливо. Як говорив вище, сільське господарство це початок і кінець всього, тому хотів би, щоб працівників цієї галузі згадували не тільки в день професійного свята, а частіше. Отож, шановні селяни, вітаю Вас із святом, бажаю міцного здоров’я, витримки і бажання працювати на цій вічній землі.
Оксана САЛО, фермер (с. Борятин), голова асоціації фермерів та землевласників Сокальщини:
Господарський рік закінчився. Він для фермерів був непростим. Всі пам’ятаємо, яка була посушлива осінь 2011 року. Сходи озимих були поганими, і якщо б не помірна весна, самовіддана праця фермерів, застосування нових технологій у вирощуванні окремих культур, не мали б того, що маємо: зібрали непоганий врожай озимих зернових, ріпаку, цукрових буряків.
Фермерському руху в Україні уже 20 років. На жаль, проблем у фермерів з кожним роком не стає менше. Головне для аграріїв виростити і зібрати врожай з поля. А доброї ціни на нього нема. До того ж, щороку з’являються нові проблеми: фермерам довелося вести ріпак на доочистку в Луцьк. А це ж які затрати. Ще й ціни на зерно коливаються. Постійно є обмеження на ринку сільськогосподарської продукції. Все це відбивається на сільгоспвиробниках. Виходить замкнуте коло. Проте ціни на добрива, засоби захисту, запчастини до техніки дорожчають майже щодня. А на сільськогосподарську продукцію вони низькі, в тому числі на цукор, ринкова ціна якого 4,804.90 грн. Тоді як держава диктує свою понад п’ять гривень. Держава не дбає про свого сільськогосподарського товаровиробника. Обмеженнями та квотами на сільськогосподарську продукцію не сприяє його розвитку . Скрізь сільське господарство є дотаційним. Чого у нас не так?
Держава приймає закони, не враховуючи інтереси фермерів. Нас турбують зміни до деяких законодавчих актів щодо закону України про збереження родючості ґрунтів. Ми дбаємо про землю, яка є годувальницею наших родин. Не на часі й інший закон про ринок землі. Хто ж її зможе купити? Зрозуміло, що не український фермер.
Проблем багато, але вмілий господар їх подолає… Ми щороку живемо надією на краще, сподіваємося, що держава сприятиме розвитку та захищатиме свого товаровиробника.
Напередодні Дня працівників сільського господарства вітаю всіх аграріїв з професійним святом, і бажаю міцного здоров’я, доброї погоди, високих врожаїв, сталих цін на сільськогосподарську продукцію. Хай все у всіх виходить і нива рясно родить!
Підготувала Любов ПУЗИЧ.